Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Треба щось вигадати… Ні! Я мушу щось вигадати, щоб Грейсон навіть після смерті того непотребу залишився живий і зміг зустрітися з власною донькою! Так! Саме так і зроблю!

Ех, ентузіазм це добре, але на одному ньому далеко не заїдеш. Якби ж я розбиралася у магії трішки більше чим зараз. Хоча би на базовому рівні мені б і цього вистачило, бо та крихта вмінь що я встигла освоїти за цей час нікуди не годиться…

Раптом мені в думках з’являється розмитий спогад величезної постаті що схилялася наді мною. Постать затуляла майже все навколо, я не могла розгледіти її обриси і виділити дрібні риси по яких можна було б дізнатися хто це. Це щось наблизилося до мене ближче, моєї шкіри торкнулося щось шорстке, але тепле і від цього тепла одразу закортіло прикрити очі й насолоджуватися ним, кутаючись в нього все більше, незважаючи на те що я і сама палала. До моїх вух долинув неясний гуркіт рокоту й гарчання грубого голосу що бив по самих перетинках, не даючи розчути ясність слів. Потім до мого мозку прорвався гучний шепіт що глушив собою всі звуки довкола: “Про..бач… ме… мо… крихі…”

Моє серце гупнуло, а я підірвалася на ліжку різко сівши! Моє серце гупало нестримно гучно й швидко, а по спині стікав холодний піт. Дихання було збитим, а думки безладні.

– Це був сон… – прошепотіла – Я заснула… – заспокоювала саму себе проговорюючи все в голос, щоб до мого млявого сонного мозку дійшло що відбувається.

– Що це було? – запитала сама в себе не маючи відповіді.

Мені наснилося дивне марення коли в мене була гарячка. Але хто то був і що, то був за гуркіт замість голосу? Дурне запитання звичайно то була Кея! Вона ж доглядала за мною тоді Кея сама сказала що це була вона! А от щодо голосу… Він був схожий на Ноксоровий?... Але звідки йому взятися. Після того, як він втік від мене нічого не сказавши я його так і не бачила. Можливо, то був Кеїн голос, але через дурманне почуття гарячки спотворило все навколо мене. Та й не виключення що, то не було якесь моє марення.  

Скільки я проспала?

Я поглянула у вікно, було ще світло значить я відключилася зовсім ненадовго. Навіть й не помітила як задрімала. Думаю за цей час моя магія відновилася, щоб завершити скерипі.

Зіскочивши з ліжка я одразу пішла до підземної кімнати, навіть не глянувши у дзеркало який мала вигляд після сну. Мене навіть не хвилювали перелякані погляди перехожих що відскакували миттєво зливаючись зі стінами. Я миттю дістаюся до залізних дверей у заростях перед якими сидів Соні.

– Де зараз Грейсон? – одразу запитую не маючи бажання втрачати ані не секунди.

– Ем… – дракон трохи розгубився – його тут немає, він кудись побрів сказавши що йому треба щось знайти. 

– А він не сказав коли саме повернеться?

– Ні, але… О! – вигукнув дракон щось згадавши – Він сказав, щоб ми підготували лози Жовтого сонцю і зараз Бен їх майже завершив обробляти.

– Добре, дякую – випалила і прошмигнула у двері, швидко опускаючись сходами вниз. 

У підземній кімнаті я і справді натрапляю на Бена що стояв перед столом і розділяв на довгі волокна лози ножем і сплітаючи їх у… А до речі, що саме він плете? Підійшовши ближче я обережно зазирнула йому за плече.

– О! Ви повернулися – всміхається мені помітивши мою присутність.

Я вже не ховаючись сміливіше стала за стіл з цікавістю розглядаючи те що Бен плів.

– А що саме ти плетеш? – запитала, адже ми домовлялися робити нитки, але зараз… Бен робив з них… фігуру? Чи це мені тільки здається?

– Грейсон сказав зробити нитки з лоз і сплести їх разом з різними вітками. Ось – Бен простяга мені аркуш з малюнком – це схема того, як саме вони мають бути сплетені. Можете глянути якщо це вам про щось каже, бо я якщо чесно не маю уявлення що це таке.

Я взяла до рук аркуш і з подивом витріщилася на малюнок.

– Нервова система… – пробубніла собі під ніс коли зрозуміла що це. 

На аркуші було накреслено обриси тіла Соні, а вздовж нього намальовано лінії що розходилися всіма кінцівками з передньої і задньої сторони. Хм-м. Як для нервової системи занадто куцо, але в принципі може і це зійти. Адже якби ми проробляли кожен нерв як і потрібно, а не лише ці головні провідні, мороки було значно більше. Та я б сказала це і в принципі було нереально зробити! Бо нервова система просто величезна! Та й сплести всі нитки сплетіння які я бачила у Ноксовому тілі, тільки з лози ще не реальніше!

– Нерви? – запитально уточнив Бен.

– Так, це буде на кшталт нервів що будуть тримати тіло дракона при перетворенні – пояснила йому.

– Дивно! Як такі маленькі нитки зможуть стримати душу так, ще й тіло? Як на мене, ці тонесенькі ниточки одразу розірвуться коли Соні захоче змінити форму – він скептично поглянув на те що сам і плів – Але я мало тямлю у магії, тому можливо вам видніше. Бо моя спеціальність більше спрямована на фізичне виробництво ніж магічне.

А я і справді замислилася над зауваженням Бена. А що як і справді ці псевдо нитки сплетіння не зможуть витримати перетворення. Але я можу і помилятися, адже їхня задача всього лиш розподілити душу дракона рівномірно по скерипі, що звучить куди надійніше ніж насичення душі магією і заселення її ж на все тіло, а не тільки в районі серця.

– Все, готово – мовив Бен демонструючи свою роботу.

Так, як Грейсон ще не з’явився я вирішила не втрачати дорогоцінний час і закріпити ці нитки у скерипі. Взявши спершу задню частину я почала з голови засовуючи нитки під ліпнину, замащуючи її зверху матеріалом. Далі пройшлася по шиї і вздовж хребта, по основній основі проліплюючи малесенькі додаткові прожилки у спині. Потім зробила плечі, пройшлася вздовж рук і долоні, помістивши нитки у кожний палець. У хід пішли ноги і ступні до яких мені допоміг дістатися Бен, припіднявши трохи скерипі.

Теж саме я проробила і з передньою частиною, проліпляючи ретельно обличчя, груди, живіт, плечі знову руки і ноги. Вживлення ниток зайняло немало часу що я заледве розігнула спину що тріщала від постійного нахилу так, ще й пальці жахливо пекли від ліплення.