Читати книгу - "Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл, Сюзанна Кларк"

392

У казках часто запитують: «Хто на світі найгарніший?» Але насправді жодна магія — ні фейрі, ні людська — не дасть відповіді на таке неточне запитання. (Прим. авт.)

393

С. 800. П’ятнадцяте лютого, сер. День святого Антонія. — День святого Антонія Падуанського — 13 червня, а 15 лютого поминають знайдення його мощей.

394

Святий Антоній Падуанський. Серед його відомих див — захист пастви, якій він проповідував, або служниць, із якими товаришував, від дощу. Також він допомагає людям знаходити загублені речі. (Прим. авт.)

395

Пенло — це назва того місця у Нортумбрії, де вперше Джон Ускґласс і його воїнство фейрі ступили на англійську землю. (Прим. авт.)

396

Три звичні складники традиційного англійського закляття виклику. Гонець віднаходить потрібну особу, шлях веде її до викликальника, а рата (чи просто дар) зобов’язує її прибути. (Прим. авт.)

397

У Домі Тіней в липні 1809 року, в присутності м-ра Сеґундуса, м-ра Ганіфута і Генрі Вудгоупа. (Прим. авт.)

398

«Флорілеґій», «епітома» і «скімер» у цьому випадку — терміни на позначення частин закляття.

У XIII–XIV ст. англійські фейрі полюбляли додавати до своїх магічних заклинань довільні звернення до християнських святих. Християнська доктрина їх спантеличувала, але постаті святих вабили. Фейрі вважали їх могутніми магічними істотами, чиє покровительство видавалося корисним. Ось такі звернення й звалися флорілеґіями (досл. «квітниками»), і фейрі навчали їм своїх панів-християн. Коли в Англії закріпилось протестантство і святих припинили шанувати, флорілеґії виродились у беззмістовну суміш магічних слів та уривків інших заклинань, проте маги все одно ними користалися, сподіваючись на те, що котрийсь та спрацює.

Епітома — це дуже стисла форма закляття, вставлена в інше заклинання з метою його підсилення або розширення. У нашому випадку епітома про збереження й спасіння покликана захистити мага від викликаної ним особи. Скімер (слово родом із північноанглійського діалекту і значить «яскравішати, сяяти») — це дрібка чарівних слів, заклять. Скімер супліки заохочує викликану особу допомогти магу. (Прим. авт.)

399

Остання складова будь-якого хорошого закляття виклику має часовий вимір. Магові необхідно якось означити для викликаної ним особи час, коли та має явитися. В іншому разі (як одного разу переконався Стрейндж) ця особа може з’явитися будь-коли і при цьому вважати, що цілком виконала свої зобов’язання. Згарок свічі — дуже зручний для цього застосунок: маг наказує викликаній особі явитися в ту мить, коли згасне вогонь. (Прим. авт.)

400

Хаос із появою круків та вітру згадано в розповіді про дитину рукавичника з Ньюкасла (див. примітку 1 до розділу 39 [в електронній версії — прим. 251]). (Прим. авт.)

401

С. 815. …бог усіх магів, Тричінайвищий Гермес… — або Гермес Трисмегіст, міфічний давньоєгипетський цар, маг і філософ, якому приписувалися філософські та алхімічні тексти перших століть нашої ери (так званий «герметичний корпус»).

402

С. 820. …гола двонога істота… — В. Шекспір. Король Лір. «Краще б тобі лежати в домовині, як стояти голому супроти цього розлютованого неба. І невже ж оце людина? Придивись-но тільки до нього. Він не завдячує черв’якові шовк, звірові — хутро, вівці — вовну, гірській кішці — мускус. Тут нас троє підроблених, ти — справжня людина. Неприкрашена людина — це ж і є така от злиденна, гола двонога істота» (дія III, сц. IV; пер. М. Рильського).

403

На диво багато королів та князів у Фейрі були людьми за походженням. Джон Ускґласс, Стівен Блек та Алессандро Сімонеллі[456] — тільки троє поміж них. Фейрі зазвичай невиправно ліниві. І хоча вони кохаються на високих званнях, почестях і багатствах, проте гидують братися за тяжку роботу правителя. (Прим. авт.)

404

С. 842. Може, я книга рецептів! Може, я роман! А може, збірка проповідей! — Нагадаємо, що Сюзанна Кларк, донька священника, працюючи над романом, редагувала кулінарні книги для видавництва «Саймон і Шустер».

405

Через багато років мешканці Клану стверджували, що, коли взимку при повному місяці стати навшпиньки біля певного дерева, витягнути шию і глянути проміж гілок іншого дерева, то вдалині можна побачити Ешфейр. У місячному сяйві, серед снігу, дім дуже похмурий, порожній і самотній. З часом, однак, дерева розрослися, і Ешфейр більше ніхто не бачив. (Прим. авт.)

406

У цьому не було нічого незвичного, як свідчить один уривок із «Новочасного мага» (осінь 1812 р.): «Де дім Пейла? А Стоксі? Чому їх ніхто не бачив? Пейлів будинок був у Ворику, відомо навіть, на якій вулиці. Фасад будинку Стоксі був звернутий до Ексетерського собору. Де замок Короля Крука в Ньюкаслі? Усі, хто його бачили, казали, що це найкрасивіша й найпишніша споруда в цілому світі. Але чи бачив його хтось у новітні часи? Ні. Чи є де згадка про те, що його зруйнували? Ні. Він просто зник. Усі ці споруди десь існують, але коли маг кудись вирушає або помирає, вони зникають. Тільки сам чарівник може ввійти в свій дім або вийти з нього. Іншим туди зась». (Прим. авт.)

407

Багато нових магів зверталися до лорда Ліверпуля та міністрів з проханням дозволити їм пошуки Стрейнджа й Норрелла. Деякі джентльмени були такі завбачливі, що додавали переліки необхідного приладдя, як магічного, так і звичайного, сподіваючись, що уряд його забезпечить. Один чоловік із Плімута на ім’я Біч попросив для себе Інніскіллінгський драгунский полк. (Прим. авт.)

408

С. 845. Він має одного сина та трьох доньок — і всі вони маги. — Кларк якось зауважила, що в родини Редрут є прототип. Читачі припустили, що це родина Бронте, тільки зсунута в часі на кілька десятиліть раніше: йоркширський священник Патрик Бронте та його четверо дітей (див. прим. до с. 322 [в електронній версії — прим. 188]). Утім, як було сказано в попередній примітці, й сама Кларк — донька священника.

409

Цей наклеп зводили, аж доки Арабелла Стрейндж не повернулася в Англію на