Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Я починаю! – крикнув нам дракон і я приготувалася як і всі інші.

Хвилина, дві, п’ять, вісім і… ще довго?

– В мене не виходити! – знову крикнув дракон, а Грейсон втомлено застогнав затуляючи обличчя руками.

– Та за що мені така мука – прошепотів сам до себе – Беласе спробуй інакше, це ж не справжнє тіло. Увімкни фантазію і уяви своє перетворення, бо інстинктивно зараз це робити ти не зможеш. – пояснював дракону всі деталі.

Я знову вирішила перевірити магічним зором що з нитками і… Розподіл душі знову змінився! В деяких місцях вусики скупчилися занадто щільно, а десь їх і зовсім майже не було і щось мені підказувало що це не дуже добре! Адже тут не було рівномірності і саме це мене хвилювало найбільше.

Я не квапилася повертати звичний зір, а продовжила дивитися магічним. Мені було цікаво яким чином вусики зміщувалися і чому саме не трималися міцно на одному місці, де я їх закріпила. Дракон почав перетворюватися і в нього це і дійсно виходило! Соні збільшувався у розмірах, в нього з’явилася луска, кігті, виростали крила, тіло саме по собі змінювалося що радувало, а от щодо ниток і вусиків…

Тут коїлося щось недобре. Вусики стрімко забігали купками, то туди, то сюди по нитках що не на жарт мене налякало. 

– Ха! В нас вийшло! – радісно вигукнув Грейсон.

А я щось не поспішала так радіти, бо в якийсь момент занадто багато вусиків скупчилися в одному місці і…

– Грейсоне… – звернулася недоговоривши.

Почувся характерний тріск наче щось рветься, а потім скерипі знову вибухнуло, розлетівшись з вдвічі більшою силою! Я дивом встигла сховати голову за загородкою перед тим, як шматок скерипі влучив би мені прямісінько в голову! Я підняла погляд на дерево у яке увігнався шматок гострого матеріалу з нитками що розрізали кору. Ще б трохи і на одного привида стало б більше. 

– Марія, ти як все гаразд? – схвильовано запитує Грейсон я лиш безладно киваю.

– А що з Соні?! – трохи оклигавши від шоку перелякано запитую, адже він був прямо у самому центрі вибуху!

– Та що йому буде – махає недбало у бік привида – він вже і так мертвий, гірше йому вже точно не буде.

Я виглядаю за загородки і дивлюся на дракона, спочатку звичним зором потім магічним і дійсно все добре. Мені аж на серці відлягло.

– Чому воно знову вибухнуло? – ошелешено запитує Соні з часткою розчарування.

– Напевне нитки не витримали – бурчить тихим голосом Бен.

– Ні, вони не могли не витримати таке – заперечив темний – я їх перевірив вони були міцними для цього.

– Не зовсім – мовила тихим голосом підтримавши версію Бена, встала з колін і обтрусила спідницю від землі.

– Я їх погано зробив? – пожвавився Бен у розмові.

– Ні вони були міцними. – заперечую.

– Тоді щось їх порвало! – вже дратуючись бурчить Грейсон.

– Вони не витримали самої душі – бовкаю отримуючи запитальний погляд Грейсона що казав, щоб я продовжувала – Вусики не трималися на своїх місцях, вони увесь час зміщувались і скупчувалися на одному місці. І напевне такого навантаження нитка й не витримала.

– І як ти це дізналася? – продовжував допитуватися темний.

– Я поглянула магічним зором.

– Он як – вже спокійніше мовив.

– А чому ти не перевірив магічним зором нитки? – на цей раз запитав Соні що підійшов до нас.

– Зараз я заслабкий і не можу його використати на повну, тому і не намагався, бо все одно не побачив того що треба – подавлено відповів темний відводячи погляд. Схоже йому дуже не подобалося що у безтілесному стані він не міг нормально використовувати магію.

– Гаразд! – різко почав Грейсон, плеснувши в долоні – якщо цей метод не спрацював спробуємо інший! Беласе ходімо, адже ти нам будеш зараз потрібен.

Ми знову повернулися у підземну кімнату, а в мене ще на сходах серце почало калатати розганяючи пекучий жар хвилювання моїм тілом, а у голові все крутилися одні й ті ж слова.

“Залишилося лише дві спроби! Два варіанти! Дві розв’язки! І один результат! Провал або перемога.”

Ми зупинилися перед тим скерипі що зробила я і ще залишилося Бенове.

– Можливо варто зробити ще нитки, тільки на цей раз міцніші – запропонував Бен свою думку.

– Не треба – відмовив Грейсон – нитки виявилися корисними, але на них душа не може втриматися їй немає за що зачепиться, щоб бути стабільно на місці. Тому я в цьому вже не бачу ніякого сенсу.

Грейсон розвернувся до мене.

– Маріє зараз я тобі поясню як підживлювати магією душу це не дуже складно так, що немає про що хвилюватися. Але думаю краще спочатку надати форму скерипі, щоб Белас міг одразу в нього заселитися.

Стоп! Що він тільки що сказав? Завмерши на мить намагалася зрозуміти сказане.

– Тобто я його туди заселю? – перепитую.

– Ні, він сам туди заселиться – весело відказує – якщо підживити душу вона зможе самостійно вселитися в якесь тіло або ж у скерипі. Також у підживленому стані поки магія не вичерпається, привида можуть побачити навіть ті хто не є темним. Звичайно не так добре, як фізичне тіло, але прозорий силует бачити будуть.

– Серйозно! – здивовано вигукую, бо це і дійсно було для мене відкриття! Цікаво, а на Землі теж трапляються якісь підживлені привиди? Адже звідки ж історії про привидів взялися і про тих хто їх бачив.

– І якщо це тебе хоч трохи заспокоє – додає Грейсон змовницьким тоном – При підживлені, душа отримує більший контроль і силу, щоб керувати тілом у яке вона вселиться.

– Звучить непогано – оцінила можливості цього фокусу і в мені навіть зародилася впевненість що з цим може все вийти – А чи є якісь недоліки у цьому? – все ж запитала, адже перестрахуватися ніколи не буває зайвим.

– Ну-у. Мабуть, тільки те що магія має властивість вичерпуватися і такий стан душі не може бути постійним. Коли магія закінчується душа може покинути тіло якщо не зможе в ньому утримуватися без підживлення.