Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Веселка тяжіння, Томас Пінчон 📚 - Українською

Читати книгу - "Веселка тяжіння, Томас Пінчон"

679
0
13.04.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Веселка тяжіння" автора Томас Пінчон. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 284 285 286 ... 294
Перейти на сторінку:
для ельфів».

Фантазійний кіноформат оповіді також дає змогу прояснити всі наявні в тексті анахронізми (зокрема, про «травневих революціонерів», ранніх «Стоунз» і вбивства Малкольма Ікса та Кеннеді) як глядацькі коментарі з 1972-го на переглянутий військовий фільм. Безліч кінороздумів і сцен у «Веселці тяжіння» Пінчон запозичив з книги німецького емігранта Зіґфріда Кракауера «Від Каліґарі до Гітлера — психологічна історія німецького кіна» (1947). Головна теза Кракауера: національне кіно віддзеркалює і формує психологію народу безпосередніше за інші мистецтва. Нацистська влада це чудово розуміла, використовуючи фільми із пропагандистською метою. Особливо Пінчона цікавить постать режисера-емігранта Фріца Ланґа і насамперед два його проєкти: фільм «Метрополіс» (1927) з усієї його образністю (де якраз зображено «Корпоративне Місто-державу») та трилогія про хитрого злодія доктора Мабузе, що, користуючись жахливим соціально-психологічним становищем Німеччини після Першої світової, стає найнебезпечнішою силою в країні. Знаково, що Геббельс заборонив другий фільм Ланґа про Мабузе 1933 року, побачивши в ньому надто виразні паралелі з діяльністю Гітлера.

Своєрідний романний двійник Ланґа — мегаломан Ґергардт фон Ґьолль (він же Der Springer). Колись його попросили зняти пропагандистський фільм про чорних ракетників вигаданого Шварцкомандо, і згодом виявилося, що вони насправді існують, тож він починає вірити в те, що його фільми породжують дійсність: «Моя місія полягає в тому, щоб посіяти в Зоні зерна реальності». Війна в тексті Пінчона викривлює часові й просторові координати (а ще на це спроможний наркотик «онейрин»), спонукаючи персонажів прагнути контролю понад усе інше, спонукаючи ставати творцями своїх доль, розігруючи їх, екранізуючи й інсценізуючи задля того, щоб відчути себе богами у власному художньому світі. Усе це теж сприяє посиленню параної у «Веселці тяжіння», «переконання в тому, що все пов’язано», «пуританська звичка вишукувати щось за і без того очевидним», як це формулює Слотроп, із острахом припускаючи, що насправді у світі діє протилежна сила — антипараноя, хаос, коли ніщо ні з чим не пов’язане — «і такий стан мало хто здатний витримати довго». У романі також наведено думку Павлова про те, як саме зробити із людини параноїка: досить лише підірвати в ній розуміння протилежностей (зокрема, одну з провідних антитез у творі — чорне й біле). Слотроп має такі симптоми як побічні чинники, адже, бувши частиною експериментувань Джемфа, у нього виробився сексуальний рефлекс, у якому засвідчено «реверсування причинно-наслідкового зв’язку». У якомусь сенсі він є своєрідною спробою створити алхімічного гомункулуса, штучною людиною, яка наприкінці розпадається на першоелементи, тоді як Ракета, що теж має зрештою розпастися, виступає герметичною ретортою, у якій відбувається Велике Роблення: «Пальне й окислювач… як пара протилежностей за принципом “чоловік і жінка”, з’єднаних у містичному яйці камери згоряння: творення і руйнування, вогонь і вода, хімічний плюс і хімічний мінус». А у фіналі «Веселки тяжіння» показано остаточне, хоч і непродуктивне поєднання людини й техніки: Ґоттфріда (нім. «бог+світ») і Ракети 00000 (нуль у романі — символ смерті).

Такий пошук компромісів несумісний зі спротивом системі, який проголосили бунтівливі 1960-ті[719], і саме тому в «Веселці тяжіння» постійно згадуються невідомі Вони і Фірма (символічний мегакартель[720]), що, як подейкують, керують усім, щодо чого Прентіс пропонує об’єднатися у творчій параної і розробити «Ми-систему». І водночас серед навали другорядних і третьорядних персонажів майже непоміченою проминає фраза про те, що у «Білій візітації» (яка «покликана займатися психологічною війною») уже давно сидить один шизик, який вважає себе Другою світовою: «Коли почалася висадка в Нормандії, температура в нього чомусь підскочила до 40 °C. А тепер, коли кліщі зі сходу й заходу повільно продовжують симетрично стискатися, він просторікує про те, як темрява загарбує його розум, про виснаження власного “я”…».

Пінчон кепкує з цієї параноїдальної одержимості, але водночас і збурює її, коли, наприклад, трьом напозір випадковим організаціям дає назви, абревіатури яких невимушено складаються в ЦРУ (Центр Радіохімічного Управління, Центр Рідкісних Ультра-образів, Центр Розжарювальних Ультра-аномалій). Відчуття постійного стеження і нагляду — невипадкове, адже описує провідний настрій доби, коли письменник писав «Веселку тяжіння». У словах підтримці Салману Рушді 1989 року Пінчон згадував, як владу розлютили «декілька речень» у його першому романі 1963 р., через що вони конфіскували книжку з книгарень і погрожували йому ув’язненням. Крім цього, у 1968 році Пінчон дозволив використати своє ім’я у публічному зверненні, де засуджувалася війна у В’єтнамі, через що потрапив у список відстеження «Індекс безпеки», який складало ФБР, зараховуючи туди всіх антиамериканськи (насправді — антиурядово) налаштованих активістів (наприкінці 1960-х там було вже десь 50 тисяч осіб). Щасливий збіг обставин, за яким Пінчон опинився у доволі елітарному товаристві, бо разом із ним у списку були такі вкрай «небезпечні» для США особистості, як, наприклад, Аллен Ґінзберґ і Курт Воннеґут.

Роман Пінчона — чергова версія фаустівської історії про спокусу владою і знанням, за яку дорогою ціною платить ціле людство, покладаючи перебільшені сподівання на прогрес. Як і у «Фаусті» Ґете [завдання: знайдіть ракету в назві поеми], письменник теж порушує проблему того, чи може самопроголошена обраність вважатися Божою волею, та дає слово тим обійденим, що рідко лишаються в історії, яку, як відомо, пишуть переможці. Так автор пропонує власну апологію невдах, зберігаючи їхні голоси як дорогоцінну колекцію маргінальних і позаофіційних варіантів історичного розвитку, що, ставши центральними, могли б зробити наш світ значно кращим місцем для життя. Занотовуючи ці імовірні версії подій, нереалізовані задуми й альтернативні політичні рішення, Пінчон показує нам усе розмаїття цивілізаційного вибору і змушує поміркувати над самою суттю людини, яка щодня має обирати між добром і злом, так і не спромігшись вирізнити перше від другого. І теперішній час, яким написана значна частина роману, якраз і має свідчити про непроминальну актуальність порушених у ньому проблем, про їхню атемпоральну сучасність.

«Веселка тяжіння» — довершена сюжетно-композиційна конструкція, де всі епізоди й деталі заледве не математично прораховані й взаємопов’язані на багатьох рівнях, постійно тримаючи в інтелектуальній напрузі. Книга — справжній виклик і випробування для допитливих, уважних і підготовлених читачів, змушених перетворюватися на взірцевих параноїків, приречених/обраних шукати зв’язки у складному плетиві мотивів і лейтмотивів зі значною кількістю незавершених історій і обірваних оповідей. У своєму історіософському романі Пінчон, ніби застерігаючи, заздалегідь іронізує з тих, хто наважиться зануритися в його текст: «Що відбувається, коли параноїк здибається з іншим параноїком? Перехрестя соліпсизмів». Прекрасна метафора читання, як на мене, тож тепер усі разом —

Максим Нестелєєв

Інформація видавця

Зміст

1. За нулем • 6

2. Un Perm’ au Casino Hermann Goering • 200

3. У Зоні • 307

4. Спротив • 669

Максим

1 ... 284 285 286 ... 294
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Веселка тяжіння, Томас Пінчон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Веселка тяжіння, Томас Пінчон"