Читати книгу - "Біблія"

21 Сорок років харчував ти їх у пустинї; вони нї в чому не мали недостачі, одежа їх не ставала стара, й ноги їх не пухли.

22 І передав ти їм царства й народи й подїлив їх (ними), й забрали вони землю Сигона, й землю царя Гесбонського, й землю Ога, царя Базанського.

23 І розмножив ти синів їх, неначе зорі на небі, й увів їх у землю, про яку ти говорив батькам їх, що вони прийдуть її посїсти.

24 І ввійшли сини їх і посїли землю. І ти покорив їм осадників землї Канаанїїв і віддав їх в руки їм, і царів їх, і народи землї, щоб вони робили з ними, що хотїли.

25 І зайняли вони утверджені міста й родючу землю, й забрали доми, повні всякого добра, криницї висїчені (в каменї), виноградники й сади маслинні і силу дерева (з овощами) на їжу. Вони їли, насичувались, ставали гладкі й жили в гараздї, по великій добротї твоїй.

26 Та стали вони неслухняні й зворохобились проти тебе, й знехтували законом твоїм; убивали пророків твоїх, що вговорювали їх обернутись до тебе, й завдавали велику зневагу.

27 І Ти віддав їх у руки ворогів їх, що гнобили їх. Та коли вони в лиху годину покликали до тебе, ти вислухував їх із небес, і по великому змилуваннї твойму посилав їм визволителїв, і вони визволяли їх із рук ворогів їх.

28 Коли ж в їх був спокій, то знов починали чинити зло перед лицем твоїм, і ти віддавав їх в руки ворлюгів їх, а вони панували над ними. Але як вони знов покликали до тебе, то ти вислухував їх із небес і по великому змилуваннї твойму, визволював їх багато разів.

29 Ти пригадував їм, щоб обернулись до закону твого, але вони були уперті, і не слухали заповідей твоїх і відхилялись від постанов твоїх, зза яких би жив чоловік, наколи б виконував їх, і чинили спину свою твердою, й шию свою тугою та й не слухали.

30 Дожидаючи їх навернення, проволїкав багато років і впоминав їх Духом твоїм через твоїх пророків, та вони не слухали їх. І ти віддав їх в руки чужоземнїх народів.

31 Але ти в великому милосердю твойму не вигубив їх цїлком, і не покинув їх, ти бо Бог добрий і милостивий.

32 А й тепер, Боже наш, Боже великий, пресильний і страшний, додержуючий завіт і милость! не маловаж у себе всї страждання, які спадали на нас, царів наших, князїв наших, сьвященників наших, пророків наших, батьків наших, і ввесь народ твій від часів царів Ассирийських по сей день.

33 Ти справедливий в усьому, що впало на нас, бо ти чинив по правдї, а ми винуваті.

34 Царі наші, князї наші, сьвященники наші і отцї наші не держали закон твій, й не вважали на заповідї твої та впоминання твої, якими ти напоминав їх.

35 І в державі своїй, в великому добрі від тебе, яке ти давав їм, і в просторій та плодючій землї, що нею надїлив єси їх, вони не служили тобі і не відвертались від своїх лихих учинків.

36 І от ми тепер невольниками; на тій землї, що ти дав батькам нашим, щоб живитись плодами її та добром її, ось ми наймитами.

37 І вроджай свій множить вона в користь царям, яким ти покорив нас за гріхи наші. А вони панують над тїлами нашими й над товаром нашим по своїй волї, й ми в великій нуждї.

38 По всьому тому ми складаємо тверду обіцянку* й підписуєм до, й на підписові печать князїв наших, левітів наших і сьвященників наших.

Неємія 10

1 Ті, що приложили печатї, були: Неємія-Тиршата, син Гахалїїн, і Седекія,

2 Сераїя, Азарія, Еремія,

3 Пашхур, Амарія, Малхія,

4 Хаттуш, Шеванїя, Маллух,

5 Харим, Меремот, Обадія,

6 Даниїл, Гіннетон, Барух,

7 Мешуллам, Авія, Міямин,

8 Маазія, Вилгай, Шемаїя: се сьвященники.

9 Левіти: Ісус, син Азанїїн, Биннуй, з синів Хенададових, Кадмиїл,

10 І брати їх: Шеванїя, Годія, Клита, Фелаїя, Ханан,

11 Миха, Рехов, Хашавія,

12 Закхур, Шеревія, Шеванїя,

13 Годїя, Ванїй, Венинуй,

14 Голови народу: Парош, Пахат-Моаб, Елам, Затту, Банїя,

15 Вуннїй, Азгад, Бевай,

16 Адонїя, Бігвай, Адин,

17 Атер, Езекія, Азур,

18 Годїя, Хашум, Безай,

19 Хариф, Анатот, Невай,

20 Магнїяш, Мешуллам, Хезир,

21 Мешезавел, Садок, Яддуй,

22 Фелатїя, Ханан, Анаїя,

23 Осія, Хананїя, Хашшув,

24 Лохеш, Пилха, Шовек,

25 Рехум, Хашавна, Маасея,

26 Ахія, Ханан, Анан,

27 Маллух, Харим, Баана.

28 І прочий народ, сьвященники, левіти, воротарі, сьпівцї, нетинеї і всї, відлучились від чужоземських народів до закону Божого; й жінки їх, сини їх і дочки їх, усї, що могли втямити,

29 Пристали до братів своїх, до переднїйших їх, і дали обітницю з клятьбою й заприсяглись поступати по закону Божому, даному рукою Мойсея, слуги Божого, й держати й хоронити всї заповідї Господа, Бога нашого, й постанови його й закони його,

30 І не віддавати дочок своїх чужоземським народам, а їх дочок не брати за синів своїх;

31 І як чужоземські народи привозити муть крам і всяку потріб на продаж у суботу, не брати в їх в суботу і в сьвятий день, а на сьомий рік усякі довги дарувати.

32 І постановили ми собі за закон, давати від себе по третинї секля на рік на потреби дому Бога нашого:

33 На хлїби показні, на повсякчасні хлїбні приноси й на повсякчасні всепалення кожної суботи, кожного нового місяця, в великі сьвята та инші днї сьвяточні й на жертви за гріх про очищеннє Ізраїля, й на всяку потребу в домі Бога нашого.

34 І ми кинули жереби про доставу дров, - сьвященники, левіти й народ, коли котрому нашому родові в призначений час що року привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовникові Господа, Бога нашого, як се написано в законї;

35 (І обіцялись ми) що року приносити