Читати книгу - "Метист. Бандит для нареченої, Влада Калина"

- Тобі личитиме навіть отой порваний, сірий, весь в попелі піджак лісничого, що висить на гвіздку, - хлопець кивнув на стіну. - Але… Якби я обирав тобі сукню, то купив би іншу.

Олександра відразу уявила, Метиста на місці Петра. А це цікавий варіант от тільки це лише її дурнуваті фантазії. У цього бандита не стільки грошей, щоб стати її нареченим, вірніше… Її батьку такий зять не потрібен. Хіба що Метист викраде ще декілька мільйонів, щоб відповідати статусу мільйонера.

- Я б вийшов за двері, але там сильний дощ. Так, що посиджу тут, - загадково посміхнувся, дивлячись на її реакцію. Саша стояла перед ним в одних тільки білих трусиках з мереживом. Груди… свої маленькі груди, ховала як завжди під руками. Вони, як раз поміщалися їй в долоні. Це так зваблювало його. Хотілося замінити її долоні своїми.

" Молодець Метист, вигадав що сказати. Щоб я вийшов? Ага, знайшли дурня? "

- Ти будеш дивитися? - Зі страхом в голосі, несміливо вимовила вона. 

Він буде витрішатися на неї своїми небесно блакитними очима, і спокусливим поглядом?! О боже! 

Саша звичайно не проти, щоб хлопець на неї дивився, якби він був її чоловіком. Але ж… він навіть не її наречений, не те що чоловік. Навіть не сусід.

- Не дивитимусь, - спокійно відповів, відійшовши від неї. - Бо ще помреш. - Засміявся і пішов по тазик, який стояв біля дверей. Він поставив його на підлогу, налив туди води і відвернувся.

 - Повір мені, - продовжував говорити, не обертаючись. - Я бачив стільки жінок, що мені заглядати на тебе, навіть не цікаво, - обдурив він.

" Бачив багато, але зараз хочу бачити лише одну. Так, я мав багато дівок, але жодна з них не була тобою. Бачив багато, але жодна з них не кохала мене, як ти. Жодна з них не була відданою своєму коханню. Усі вони когось кидали, йшли, зраджували, тікали. І не одна з них, не чекала так на мене. "

Господи, як же йому хотілося зараз митися разом із нею. Та чого там гріха таїти, він хотів її, та й не просто хотів, а кохав цю налякану замурзану наречену. Чужу наречену... Він полюбив усім серцем, і не зможе завдати їй шкоди. Звичайно ж, він хотів на неї дивитися. Він же не монах. Хотів не тільки дивитися, а й торкатися.

- Я коли помиюся… хочу щоб ти заніс мене на ліжко. Я ж боса… Доречі, а тут є рушник?!

- Тут є я, - пожартував він… Чи все ж таки не пожартував?