Читати книгу - "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"

ПІСЛЯ ОБІДУ МОЖНА ВЛАШТУВАТИ ВТЕЧУ

Камера №1 досі забарикадована, а деякі бунтівники сидять у карцері, тож обід дістанеться тільки кільком. Охоронці приготували спеціальний обід для «чемної камери №3», щоб ті з’їли його на очах у своїх менш слухняних приятелів. Проте в’язні з камери №3 знову дивують нас, відмовляючись від їжі. Охоронці стараються переконати їх бодай скуштувати ці смачні страви; але попри те, що вони голодні, бо з’їли лише легкий сніданок з вівсянки й мінімальну вечерю вчора, в’язні з камери №3 не можуть дозволити собі стати зрадниками, поводитися як «щури». Наступну годину у в’язниці цілковита тиша. Проте в’язні з камери №3 охоче співпрацюють у робочі години, під час яких витягають колючки з ковдр. В’язневі Річу (1037) пропонують вийти з карцеру і взятися до роботи, але він відмовляється. Він віддає перевагу порівняному спокою в темряві. За правилами, в карцері можна просидіти не більше години, але 1037-й сидить уже дві години, як і 8612-й.

Тим часом у камері №1 двоє в’язнів спокійно приступають до реалізації першого пункту їхнього нового плану втечі. Пол (5704) відкручує гвинти електрощита своїми нігтями, довгими й міцними завдяки грі на гітарі. Знявши кришку, вони планують використати її гострий край як викрутку, щоб викрутити замок дверей камери. Один з них прикинеться хворим. Коли охоронець поведе його в туалет, той відкриє головні вхідні двері. Другий вискочить з камери, коли йому просигналять свистом. Вони зіб’ють охоронця з ніг і втечуть на волю! Як у справжній в’язниці, в’язні проявляють дивовижні творчі здібності у виготовленні зброї з будь-яких підручних засобів, вигадуючи геніальні плани втечі. Час і пригнічення — батьки всіх бунтівних винаходів.

Але доля їм не всміхається: Джон Лендрі під час звичного обходу повертає ручку дверей камери №1, і вона падає на землю з голосним глухим звуком. Починається паніка. «На допомогу! — кричить Лендрі. — Втеча!» Арнетт і Маркус поспішають до нього, вриваються туди, блокують двері, далі дістають наручники й сковують утікачів-невдах разом, лишивши їх на підлозі камери. Звісно, 8612-й був одним із найактивніших порушників спокою, тож він вкотре опиняється у карцері.

ХОРОША ПЕРЕКЛИЧКА - СПОСІБ ЗАСПОКОЇТИ БУНТІВНІ МАСИ

Відколи денна зміна заступила на роботу, минуло кілька тривожних годин. Час приборкати тварюк, поки не з’явилися нові проблеми. «Хороша поведінка винагороджується, а погана поведінка — навпаки». Тепер можна легко розпізнати цей спокійний і впевнений голос — це голос Арнетта. Він разом з Лендрі знову об’єднують зусилля для чергової переклички. Тепер черга Арнетта командувати. Він став лідером денної зміни. «Руки на стіну — на цю стіну. А тепер перевіримо, як ви вивчили свої номери. Як і раніше, озвучуйте свої номери, починаючи з цього кінця».

Починає Сержант, відповідаючи швидко і голосно. Решта в’язнів підхоплюють його темп з деякими варіаціями. 4325-й і 7258-й відповідають швидко і слухняно. Ми поки що небагато чули від Джима (4325), здорованя метр дев’яносто заввишки, з яким важко було б упоратися, якби він вирішив пустити в хід кулаки проти охоронців. Ґленн (3401) і Стю (819), на противагу, завжди повільніші, очевидно, не бажаючи бездумно підкорятися. Незадоволений Арнетт змушує в’язнів розраховуватися дуже «творчо», використовуючи власні методи контролю. Вони розраховуються по три, потім у зворотному порядку — у будь-який спосіб, як йому захочеться, аби зробити завдання беззмістовно складним. Арнетт демонструє свою креативність усім спостерігачам, як і Гельманн. Проте Арнетт, здається, не отримує від цього стільки особистого задоволення, як лідер іншої зміни. Для нього це просто робота, яку потрібно старанно виконувати.

Лендрі пропонує проспівувати номери. Арнетт запитує: «Ви робили це вчора ввечері? Їм сподобалося співати?»

Лендрі: «Я думаю, сподобалося».

Проте декілька в’язнів відповіли, що їм не подобається співати.

Арнетт: «Ну що ж, вам доведеться навчитися робити речі, які вам не подобаються. Це частина повернення до суспільства нормальних людей».

Номер 819 скаржиться, заперечуючи: «У нормальних людей немає номерів».

Арнетт відповідає: «У нормальних людей і не повинно бути номерів! У вас є номери, бо ви тут!»

Лендрі пояснює, як проспівувати номери: співайте як гаму — «до, ре, мі...». В’язні підкоряються і співають гами добре, як тільки можуть: спочатку від «до» до «сі», а потім у зворотному порядку. Проте 819-й навіть не пробує співати. «819-й ніфіга не вміє співати. Слухаєм спочатку». 819-й починає пояснювати, чому він не може співати. Утім Арнетт прояснює мету цієї вправи: «Я не питав, чому ти не можеш співати, твоє завдання — навчитися співати». Арнетт критикує ув’язнених за поганий спів, але втомлені в’язні лише хихотять і сміються, коли фальшивлять.

На відміну від своїх товаришів по зміні, Джон Маркус видається млявим. Він зрідка долучається до спільних дій у Дворі. Натомість він добровільно робить ті справи, для виконання яких треба покидати межі в’язниці, наприклад приносить їжу з кафетерію в коледжі. Постать Маркуса говорить про те, що його не надихає образ «наглядача-мачо»: він горбиться, плечі опущені вниз, голова похнюплена. Я прошу начальника в’язниці Джаффе поговорити з ним, щоб той був відповідальнішим у виконанні обов’язків, за які йому платять. Начальник веде Маркуса до свого офісу, щоб серйозно з ним поговорити.

«Охоронці мають розуміти, що їм потрібно поводися досить жорстко. Успіх цього експерименту залежить від поведінки охоронців, яка має бути максимально реалістичною».

Маркус не погоджується: «Мій особистий досвід навчив мене, що жорстка, агресивна поведінка не дає результатів, натомість викликає відповідну реакцію».

Джаффе заперечує, пояснюючи, що мета експерименту — не перевиховати в’язнів, а зрозуміти, як в’язниця змінює людину, що постає перед ситуацією, коли влада належить охоронцям.

«Але ця ситуація впливає і на нас. Для мене важко навіть одягати форму».

Джаффе пробує переконати і заспокоїти: «Я розумію, що вами керує. Проте нам потрібно, щоб ви поводилися певним чином: на певний час ви мусите зіграти роль “жорсткого охоронця”. Нам потрібно, щоб ви реагували по-свинськи. Ми стараємося створити стереотипний образ охоронця, а ваш особистий стиль надто м’який».

«Добре, я спробую поводитися інакше».

«Чудово, я знав, що ми можемо на вас розраховувати»[59].

Тим часом 8612-й і 1037-й залишаються в карцері. Проте