Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Таємний агент Микола Гоголь 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємний агент Микола Гоголь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємний агент Микола Гоголь" автора Петро Кралюк. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 35
Перейти на сторінку:
Гоголь тут виходив із традиційних для українського соціуму уявлень. Наприклад, український богослов і філософ XVI ст. Кирило Транквіліон-Ставровецький виділяв кілька світів, серед яких був і «світ зла». В українському фольклорі маємо протиставлення правди та кривди.

«Справжня» Січ, зображена в «Тарасі Бульбі», може бути потрактована як антисвіт (у розумінні протиставлення світові цивілізованому, культурному). Відповідно, козаки є представниками цього антисвіту. Ось, наприклад, як говорить Гоголь про їхній наїзд на турецькі землі:

«Запорожцы переели и переломали весь виноград; в мечетях оставили целые кучи навозу; персидские дорогие шали употребляли вместо очкуров и опоясывали ими запачканные свои свитки» (наведена цитата є як у першій, так і в другій редакції).

Дуже промовиста картинка. При цьому варто врахувати, що, коли Гоголь писав ці слова, в царській Росії панувала мода на східну екзотику, передусім мода на турецьке.

Можна наводити ще чимало прикладів описаного Гоголем варварства козаків. Деякі з цих прикладів уже озвучувалися, коли йшлося про характеристику Тараса Бульби. Та ми, щоб не бути голослівними, до них повернемося. Будемо наводити цитати з другої редакції повісті, оскільки саме в ній ці приклади здебільшого і є.

Як уже говорилося, у повісті підкреслюється: козаки під час походу не повинні пиячити. Це забороняється їхніми ж правилами. Зокрема на цей момент звертав увагу Боплан в «Описі України».

Проте козаки часто не дотримуються цього правила. Під час штурму Дубна

«весь Переяславский курень, расположившийся перед боковыми городскими воротами, был пьян мертвецки; стало быть, дивиться нечего, что половина была перебита, а другая перевязана прежде, чем все могли узнать, в чем дело».

Отже, козаки тут постають у непривабливому світлі. Проте це ще не все. Кошовий отаман ніби намагається напоумити запорожців:

«Вот до чего довел хмель! Вот какое поруганье оказал нам неприятель! У вас, видно, уже такое заведение: коли позволишь удвоить порцию, так вы готовы так натянуться, что враг Христова воинства не только снимет с вас шаровары, но в самое лицо вам начихает, так вы того не услышите».

Та відразу ж знаходяться охочі виправдати такі нерозумні дії. Курінний отаман Кукубенко заявляє кошовому:

«Ты не совсем справедливо попрекнул все христианское войско. Козаки были бы повинны и достойны смерти, если бы напились в походе, на войне, на трудной, тяжкой работе. Но мы сидели без дела, маячились попусту перед городом. Ни поста, ни другого христианского воздержанья не было: как же может статься, чтобы на безделье не напился человек? Греха тут нет. А мы вот лучше покажем им, что такое нападать на безвинных людей. Прежде били добре, а уж теперь побьем так, что и пят не унесут домой».

Завершується цей спіч такими словами:

«Дать на опохмел всем по чарке и по хлебу на козака! Только, верно, всякий еще вчерашним сыт, ибо, некуда деть правды, понаедались все так, что дивлюсь, как ночью никто не лопнул. Да вот еще один наказ: если кто-нибудь, шинкарь, жид, продаст козаку хоть один кухоль сивухи, то я прибью ему на самый лоб свиное ухо, собаке, и повешу ногами вверх!»

Чи ж не дивна логіка? Робляться заяви про неприпустимість вживання спиртного під час воєнних дій — і тут-таки пропонується налити козакам по чарці.

А ось зображення отамана Хліба, який п’яним потрапив у полон до поляків:

«Впереди их был куренной атаман Хлиб, без шаровар и верхнего убранства, — так, как схватили его хмельного. И потупил в землю голову атаман, стыдясь наготы своей перед своими же козаками и того, что попал в плен, как собака, сонный».

Узагалі хміль не раз підводив козаків. Для них це вічна біда. Є в повісті згадка про те, як п’яні козаки проґавили наїзд татар на Запорізьку Січ. Що ж, цілком закономірно: адже й сама Січ у тексті постає як збиранина недбалих гуляк! Гоголь пише:

«Из Сечи пришла весть, что татары во время отлучки козаков ограбили в ней все, вырыли скарб, который втайне держали козаки под землею, избили и забрали в плен всех, которые оставались, и со всеми забранными стадами и табунами направили путь прямо к Перекопу. Один только козак, Максим Голодуха, вырвался дорогою из татарских рук, заколол мирзу, отвязал у него мешок с цехинами и на татарском коне, в татарской одежде полтора дни и две ночи уходил от погони, загнал насмерть коня, пересел дорогою на другого, загнал и того, и уже на третьем приехал в запорожский табор, разведав на дороге, что запорожцы были под Дубном. Только и успел объявить он, что случилось такое зло; но отчего оно случилось, курнули ли оставшиеся запорожцы, по козацкому обычаю, и пьяными отдались в плен, и как узнали татары место, где был зарыт войсковой скарб, — того ничего не сказал он. Сильно истомился козак, распух весь, лицо пожгло и опалило ему ветром; упал он тут же и заснул крепким сном».

Як бачимо, і тут запорожців погубив хміль, але козак, який приніс вістку про погром татарами Січі, сказати про це «не встиг».

Проте не лише пияцтвом відзначаються козаки. Деякі з них, як-от курінний отаман Бородатий, грішать жадібністю:

«— Эх, оставил неприбранным такое дорогое убранство! — сказал уманский куренной Бородатый, отъехавши от своих к месту, где лежал убитый Кукубенком шляхтич. — Я семерых убил шляхтичей своею рукою, а такого убранства еще не видел ни на ком.

И польстился корыстью Бородатый: нагнулся, чтобы снять с него дорогие доспехи, вынул уже турецкий нож в оправе из самоцветных каменьев, отвязал от пояса черенок с червонцами, снял с груди сумку с тонким бельем, дорогим серебром и девическою кудрею, сохранно сберегавшеюся на память. И не услышал Бородатый, как налетел на него сзади красноносый хорунжий, уже раз сбитый им с седла и получивший добрую зазубрину на память. Размахнулся он со всего плеча и ударил его саблей по нагнувшейся шее. Не к добру повела корысть козака: отскочила могучая голова, и упал обезглавленный труп, далеко вокруг оросивши землю. Понеслась к вышинам суровая козацкая душа, хмурясь и негодуя, и вместе с тем дивуясь, что так рано вылетела из такого крепкого тела».

Досить відомою є сцена з другої редакції повісті, коли козаки героїчно гинуть у бою під Дубном, прославляючи «русскую землю». Це заведено трактувати як вияв високого патріотизму. Насправді в цій сцені теж чимало карикатурності, несерйозності. Та й зображується цей героїзм часто в стилі

1 ... 28 29 30 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємний агент Микола Гоголь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємний агент Микола Гоголь"