Читати книгу - "Мій чоловік за контрактом, Кетрін Сі"

— Гаразд. 

Першим ділом я обрала одяг який ідеально підійде до такої грандіозної події, а вже потім почала робити макіяж та зачіску. На диво з усім цим я впоралася за півгодини. Востаннє перед виходом я поглянула на своє відображення і побігла на кухню, де мене вже чекав Тайлер, що смакував 

бутерброди.

— Як тобі? — покружляла на одному місці аби він міг повністю оцінити мій образ. — Це не занадто? 

— В мене немає слів..

— Настільки все погано?

— Ні, настільки все неймовірно! — чоловік встав з-за столу і підійшов до мене, — Ти просто неймовірно гарна, Абі. 

Мої щоки стали ще більш рожевими від його слів. 

— Ти дуже сильно подобаєшся мені, Абігейл, — на мить я розгубилася від його неочікуваного зізнання. — Вчора, коли я побачив ту фотографію я настільки злякався, що можу втратити тебе.. як тоді. 

— Чому після закінчення школи ти поїхав і навіть не сказав мені? 

— Через батька… неочікувано мамі подзвонили і сказали, що батько покінчив життя самогубством, ми одразу зірвалися і поїхали до міста.. а потім мама вирішила залишитися у будинку, що він залишив нам. 

— Я така дурепа, — закрила обличчя долонями. — Я була впевнена, що ти втік від мене, через мій лист-зізнання. 

— Який ще лист? 

— Лист у якому я розповіла тобі про свої почуття! Невже… ти не отримав його? 

— Ні, нічого такого не отримав. 

Тайлер починає посміхатися і я не розумію чому.

— Я тобі подобався? 

— А ти ще не зрозумів цього? Ти мені дуже подобаєшся, Тайлере Вест!  Зробивши крок вперед я нахилилася і поцілувала його, завдяки підборам я була на одному рівні з чоловіком, тож навіть не довелося ставати навшпиньки. 

Тайлер обхопив мене за талію і притягнув до себе, я могла відчувати його серцебиття. Наш поцілунок почав ставати більш пристрасним, тож мені довелося відійти від чоловіка. 

— Ми не можемо зараз.. потрібно зупинитися, інакше ми запізнимося на офіційну частину. — взявши серветку я почала витирати помаду, що размазалась навколо вуст. 

— Я так давно чекав на взаємні почуття, а зараз навіть не можу цілувати тебе доки мені не набридне.. 

— Не забувай про те, що в нас попереду весь вечір. — я підійшла до Тайлера і витерла свою помаду з його обличчя. — Ми продовжимо те, що почали ввечері.

— Ти обіцяла, я запам'ятав кожне твоє слово, Абігейл Роуз! — він такий кумедний зараз. 

Ітан чекав нас вже у залі, де все буде відбуватися. Приміщення було схоже на галерею або музей, кожна прикраса з нової колекції була захована під скляною кришкою квадратної форми. Біля трьох колекційних прикрас ми з Тайлером і будемо стояти під час його промови. До прибуття гостей та репортерів ще більше двадцяти хвилин, але всі вже як на голках. Я нервую, раптом щось піде не так? 

Ітан дав мені заспокійливе за декілька хвилин до початку промови Тайлера, тож я трохи заспокоїлася. З кожною хвилиною людей ставало все більше і більше, я вдивляюся у натовп, хвилюючись чи не прийшов сюди раптом мій батько, Алекс, або ж Еріка. 

— Щось сталося? — Ітан підійшов до мене.

— Ні, просто хвилююся через те, що може прийти мій батько, або ж Алекс. 

— Їх не пустять, перед входом стоїть охорона, я дав їм фото обох, — він поклав мені руку на спину, — Не хвилюйся ти так і краще йди до Тайлера, час починати.

— Дякую, Ітане. — вдячно посміхнулася і пішла в сторону свого чоловіка. 

Я так сильно нервувала, але все пройшло так швидко та спокійно, що я навіть не встигла нічого зрозуміти. Декілька разів нас фотографували з Тайлером, потім Тайлера окремо і за тридцять хвилин у залі вже нікого не було крім працівників галереї та співробітників Тайлера.

— Абі, ти чого? — він підійшов до мене.

— Це справді кінець? 

— Так. 

— Я так нервувала, гадала, що все буде куди довше, але це все і я можу видихнути. — мені полегшало. 

— Це не зовсім кінець. 

Тайлер взяв мене за руку та повів до колекційних прикрас. 

— Що таке? — чоловік відкрив скляну конструкцію і дістав каблучку. 

— Вона твоя, Абі. 

— Але ж, це для колекції, — розгублено мовила я.

— Це для тебе, як і підвіска з сережками, — він одягнув каблучку мені на середній палець. — Я виготовляв їх спеціально для тебе, тож ти не маєш права відмовитися! 

— Тайлер, я й подумати не могла.. — обійняла його за талію. — Дякую, мені дуже подобається. 

— Все для моєї коханої дружини.

— Гадаю, ти Абігейл? — я відійшла від Тайлера і поглянула на жінку. — Привіт, я мама Тайлера, — Лоренс! — вона протягнула мені руку, а я й поворухнутися не могла, настільки неочікувано було зараз зустріти його маму. 

— Мамо, ти запізнилася, — Тайлер підійшов до жінки і обійняв її. 

— Ти знаєш, що я не люблю скупчення людей, от і прийшла пізніше. — вона поглянула на мене. — Ти в порядку?

— Так, вибачте, — нарешті підійшла і потиснула її руку. — Я Абігейл Роуз. 

Я жодного разу не зустрічала маму Тайлера у школі, вона постійно працювала, тож ми навіть не були знайомі. Я лише чула про неї, гадала вона буде мати втомлений вигляд, але ні! Переді мною стоїть дуже гарна жінка з неймовірним почуттям стилю. 

Лоренс розглядала прикраси поки я стояла і дивилася на неї. 

— Прийшла Еріка, — Ітан підійшов до мене і сповістив про це. — Зустрінеш?

— Звісно. Нам є, про що поговорити.