Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Франческа. Повелителька траєкторій 📚 - Українською

Читати книгу - "Франческа. Повелителька траєкторій"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Франческа. Повелителька траєкторій" автора Дорж Бату. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 55
Перейти на сторінку:
мовою говорять в Україні? — здивувався Вескотт.

Я відчув себе в ситуації, коли серед білого дня тебе питають, що на дворі — день чи ніч.

— В Україні? Ем-м… Різними. Говорять російською, кримськотатарською, угорською…

— Яка мова основна? — полковник поставив просте запитання, але воно загнало мене в глухий кут. І я зрозумів усю абсурдність цієї розмови.

— Основна — українська.

— Ну то в чому проблема? Скандал у чому? Через те, що український співак запропонував загнати тих, хто не може вивчити українську, в «ґетто»? Через слово «ґетто»?

— Та ніхто нікого не збирався нікуди заганяти! Основна «де юре» в Україні українська. Але «де факто» в Україні живе дуже багато тих, хто говорить російською. Використовує російську в побуті, на роботі, споживає російськомовний контент у пресі… І ті, хто говорить винятково російською, аргументують це тим, що або не хочуть, або не можуть, або немає потреби.

— Як «немає потреби»?! — щиро здивувався полковник. — Але ж основна — українська, хіба не так?

— І так, і ні.

— Bullshit! Стоп! Я нічого не розумію.

— Основна українська! — я відчув, що мій мозок починає закипати. — Але на практиці, наприклад, більше вживають російську! Преса російськомовна, послуги російськомовні, музика російськомовна! Серіали російськомовні!

— Чому?

— Якби я знав! Нещодавно парламент постановив, що частка музичної продукції українською мовою має складати сімдесят п’ять відсотків часу!

— Це було зроблено для захисту мовного розмаїття, бо до того все було тільки українською? — продовжував мордувати мене полковник.

— Ні!!! До того було російською!

Полковник вирячився на мене. Кілька секунд мовчки мене роздивлявся і раптом зареготав. Мені стало доволі незатишно.

— ОК, пробач, я думав, ти мене розігруєш. Це справді так?

— В Україні дуже багато російськомовних.

— Ну так у чому проблема? Ей, капрал Ґутьєрес!

— Sir, yes, sir!

— Якою мовою ви розмовляєте в сім’ї?

— Сер, іспанською, сер!

— А яку музику слухаєте?

— Сер, різну, сер! Якісну!

— Я маю на увазі, якою мовою?

— Сер, різними, сер!

— Шакіра? Аґілера?

— Сер, вони співають англійською, сер! Але ми слухаємо багато мексиканської музики, сер!

— А ви б хотіли говорити на базі іспанською?

— Сер, ні, сер!

— Чому?

— Сер, я не розумію запитання, сер!

— Ти б хотів говорити на службі іспанською?

— Сер, мене б ніхто не зрозумів, сер!

Тут я спитав полковника:

— Чи можу я запитати капрала?

— Валяй!

— Хосе, а ти б хотів, щоб ми всі навчились іспанської, щоб тебе розуміти?

— Ну, тоді мені треба вивчити італійську, щоб розуміти твою напарницю, монгольську, щоб розуміти тебе, мову черокі, щоб говорити з Чейні, — всміхнувся Ґутьєрес. — Але найкоротший спосіб порозумітись — говорити англійською!

Ґутьєрес пішов. Я остаточно заплутався й дезорієнтувався. Холівар навколо Скрипки вже не здавався мені смішним.

— Знати кілька мов — це дуже круто, кадет, — знову він називає мене «кадет»!!! — Але скажу тобі як військовий тактик — є велика різниця між двомовністю і використанням мови ймовірного противника. Якщо ти говориш з противником однією мовою, це вже громадянська війна, а не іноземна інтервенція, хіба не так, Андрію? Поки в державі з назвою «Україна» панівною буде російська, поки українське військо носитиме одну й ту саму форму, що й росіяни, а не свою, нову, і поки українські дипломати віритимуть ООН, ця війна триватиме вічно, синку.

* * *

У моєї напарниці є два наркотики — кава й апельсини.

Франческа з вічною чашкою кави в руках — саме такий пам’ятник поставлять вдячні нащадки, якщо Чессіна отримає Нобелівську премію з математики попри те, що математикам Нобелівської премії не дають.

Якщо в руках у дівчини немає кави, значить, вона тримає апельсин. Таке враження, що вона, як метелик, харчується винятково апельсинами. Вона їх їсть на сніданок, ланч і вечерю. Якби я з’їв таку кількість цитрусових за один день, то став би таким же помаранчевим і духмяним. Франческа їх чистить якимось особливим способом. Без ножа і за десять секунд. Робить прокол у тому місці, де апельсин кріпиться до черешка. Потім запускає в дірку один палець, потім два, потім три. А потім якось проникає рукою під шкірку так, що її долоня опиняється між шкіркою і тілом плода. Раз! І лушпайка одним шматком падає на її стіл. Здебільшого та лушпайка потім летить мені в голову. Я багато разів намагався почистити апельсин методом Франчески, проте в мене нічого не виходило.

Розрізання неочищеного плода надвоє, а тим більше на дольки, Франческа називає варварством. Пити апельсиновий фреш — марнуванням продукту, бо апельсинові волокна не менш корисні, ніж сам сік. Чистити помаранч за допомогою ножа — ознака слабкості характеру, а купувати сік «без пульпи» (тобто очищений), то взагалі викидання грошей на вітер.

Франческа каже, що у світі існує понад шістсот сортів і понад тисячу різновидів апельсинів. Італійською «апельсин» буде «arancione». До речі, слово «оранжерея» походить саме від апельсина. Бо кількасот років тому в Європі, куди апельсини завезли з Китаю португальці, стали їх вирощувати в скляних будиночках з мікрокліматом. Саме слово «апельсин» означає «китайське яблуко». А китайці розводили помаранчі ще дві з половиною тисячі років тому. В Аргентині є навіть літак, спеціально сконструйований для перевезення апельсинів. Називається він «Naranjero».

На роботі Франческа заразила апельсиновою лихоманкою всіх. Баррел їсть апельсини на перервах. Приносить із собою цитрусові і професор Рассел. Полковник заходить на нашу кухню й бере собі зо два апельсини. І Сара МакКарті також.

На першій перерві Франческа виходить надвір погрітися на сонці і їсть апельсини. За перерву вона з’їдає дві штуки. Узимку могла з’їсти чотири. Усі шкірки традиційно летять у мене. Якщо мені вдається зловити шкірку в повітрі, вона летить зворотнім курсом. Якось Франческа промахнулась і влучила в Сару, що стояла одразу за мною (точніше, я вчасно відхилився). Сара у відповідь запустила у кривдницю шкіркою від банана. Шкірка від банана ще має здатність мастити одяг, тож Франчесці того разу не пощастило. А винуватий був хто? Звісно, Джорджіо!

Якось полковник поклав апельсин у кишеню штанів. На традиційній щоденній промові після церемонії підняття прапора весь персонал бази рохкав, тиснувся зі сміху і відвертався, бо апельсин у Вескоттовій кишені створював ілюзію, ніби в полковника у штанях… ну, ви зрозуміли.

Апельсини Франческа приносить на роботу майже щодня. Коли ми приходимо в командний центр, кожного на робочому місці вже очікує персональний фрукт.

Коли я розповів напарниці про Помаранчеву революцію в Україні, Франческа багатозначно зауважила: «Бачиш, Джорджіо, там, де апельсин, там завжди все добре!».

Коротше, оранжевого вам настрою!

* * *

Як зазвичай ви називаєте нісенітницю? «Абсурд»? «Абракадабра»? «Мінські угоди»? У нас на базі, а точніше в нашому маленькому і затишному командному центрі, є свій термін — «Uno momento». Коли ми отримуємо складне завдання на корекцію або коли Г’юстон надсилає невпорядковані дані, Франческа рубає долонею повітря й вигукує: «Uno momento!». «Якесь uno momento», — бурмоче старший офіцер Баррел, намагаючись розібрати каракулі Трейсі з підрозділу космічного зв’язку. «Uno momento», — кажу я, коли роблю помилку в розрахунках і отримую якісь божевільні цифри. «Я слухав учора доповідь доктора Відерстоуна — повне uno momento», — ділиться враженнями професор Рассел. «Ти коли-небудь вслуховувався у тексти “The Doors”?» — питає мене дружина. «Та там узагалі муть, — відповідаю я, — суцільне uno momento». Таке ж враження часом буває од перегляду стрічки у Фейсбуці. Про інформаційні випуски деяких українських

1 ... 28 29 30 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Франческа. Повелителька траєкторій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Франческа. Повелителька траєкторій"