Читати книгу - "Дозволь мені залишитися на ніч, Кетрін Сі"

Ранок в мене почався о п'ятій годині, я так і не зміг нормально заснути, постійно думав, про те, що Бет дійсно покине мене, що тоді мені робити? Я тільки почав знову жити, посміхатися, хвилюватися за когось, а тут все закінчиться, через те, що я не зміг вчасно зупинитися. Я вбивця і мені немає виправдання, але Беатріс не почала засуджувати, вона підтримала мене. Я в жодному разі не можу втратити її.  

Коли годинник пробив восьму ранку, я пішов до магазину по квіти та щось смачненьке для Бет, — не можна вибачатися з порожніми руками. Повертаючись назад я тисячу разів прокрутив у голові, що скажу їй, як буду вибачатися та як, діяти у разі відмови. 

— ..ти досі живеш тут? — підіймаю голову і бачу, що біля будинку Беатріс, стоїть Джастін. 

— Так, це вимушена зупинка. — вона відповідає йому з посмішкою. — А ти чому тут? 

Ще й світську бесіду хоче з ним завести? 

— Приїхав провідати маму, вона досі тут живе.

— Зрозуміло.

— Ти у дитинстві була гарною, але виросла взагалі моделлю. — стискаю кулаки. 

— Дякую. 

— Не хочеш повечеряти разом? — чому моє серце так сильно болить?

— Не думаю, що це гарна ідея, Джастін. 

— Я все ж таки попрошу піти зі мною. 

От козел, хіба не пам'ятає, що бачив з нею вчора хлопця?

— Джастін.. 

— Беатріс! — я не можу більше спостерігати за цією комедією. — Що тут відбувається? 

— Джеррі, ти чого кричиш? — стою біля неї. 

— Не можна? 

Розуміння того, що я не в тому становищі, щоб розмовляти з нею у такому тоні, приходить занадто пізно.

— А хіба можна? — повертається до чоловіка. — Джастін, якщо в тебе все, то я маю дещо обговорити, зі своїм хлопцем! 

— То в тебе є хлопець.. вибач, що наполягав на вечері.

— Бувай! — хапає мене за футболку і заштовхує до будинку, я не встигаю нічого зрозуміти. 

— Я купив тобі кві..ти. — неочікувано починається заїкання. 

Чого б, це раптом?

— Що це тільки, що було? 

— А що не так?

— З якого дива, ти почав кричати на мене?! Хіба я не ясно вчора тобі сказала, не підходити до мене?

— Ясно, але Бет.. 

— Нічого не пояснюй! Я достатньо зла на тебе зараз. — викидаю букет на підлогу.

— Не розумію у чому я винен! Це не я мило воркував з другом дитинства, поки мій хлопець собі місця не знаходить і думає, як краще вибачитися! 

— То це я винна? Я всю ніч провела у пошуках інформації, як допомогти тобі, а ти зараз кричиш на мене?

— А я просив мені допомогти? — знову надто пізно розумію, що сказав повну хрінь. 

На очах Беатріс з'являються сльози. 

— Йди звідси, я більше не хочу з тобою говорити. — дівчина більше не кричить, її голос спокійний та тихий. 

— От і піду. 

Виходжу за двері і відразу починаю проклинати себе, за те, що не стримався. Знову. Хочу повернутися до будинку, але мені в обличчя прилітає букет квітів. 

— Я ненавиджу ці квіти, — зачиняє двері. 

Це точно кінець. Я знову все зіпсував. 

До кінця дня я провів у ліжку, в мене не було сил, щоб встати, а на наступний день за мною зранку заїхав Майк. Якщо я помру, то всім від цього стане тільки легше, хіба ні? Я тільки й умію, що все псувати. 

— Сподіваюся, ти прийняв правильне рішення, Джеррі? 

— Дізнаєшся на рингу. 

— Така відповідь мене не влаштовує!

— А мене не влаштовують умови бою, тобі це хіба цікаво? — мовчить. — От і мені не цікаво, підходить тобі відповідь чи ні. 

Мені шкода його брата, він напевно так само відносився до нього, а зараз грає роль, турботливого брата, хоча по суті, його цікавлять лише гроші. Брудні, швидкі, нечесні гроші.  

Маса мого противника близько ста десяти кілограмів, в той час, як моя вісімдесят п'ять кілограмів, це двадцять п'ять кілограмів різниця. Нібито не багато, але очевидно, що його удар буде сильніший за мій. 

Сидячі у роздягальні я міркував над тим, чи варто написати Бет? А раптом я сьогодні помру? Тоді я буду жалкувати про те, що написав її, чи про те, що не написав? Краще вже напишу. 

«Бет, мені справді дуже шкода, що я не вмію нормально показувати свої почуття, але я в жодному разі не хотів образити тебе чи закінчити стосунки. Я просто почав ревнувати тебе до нього і не зміг контролювати свої емоції. Вибач.» 

Натискаю кнопку надіслати, ховаю телефон і йду на ринг. Цей бій я не збираюся програвати, мені потрібно захищати тих, хто для мене важливий. 

Суддя називає наші імена і ми по черзі виходимо. Мій суперник виглядає дуже злим. 

— Три, два, один. Почали! — от і почався бій. 

Як і очікувалося удари в нього сильні, але тактика трохи погана, за рахунок цього, мені вдалося виграти перший раунд. До мене підійшов Майк.

— Ти що собі дозволяєш? 

— Я ж сказав, побачиш на рингу, що я вирішив. 

— Я очікував таку підставу, тому підстрахувався, — посміхається і я відчуваю, що нічого хорошого не буде. 

— Ти про що? 

— Твоя сучка, що живе по сусідству, — тільки не це, — у мене.. не програєш цей бій і вона здохне. Вона дивиться на цей бій. — поглядом шукаю мою Бет і помічаю у першому ряду, біля неї люди Майка, рот заклеєний скотчем, а на очах сльози. 

— Не чіпай Бет, я зроблю, як ти просиш. — не можу дивитися на те, як вона плаче. 

— Ось так і потрібно було, з самого початку. 

[¹Пунктик - пункт.]

П.с. привіт котики ^^ якщо вам подобається ця історія, то будь ласка залишайте свої ❤️ та відгуки :) 

Це мотивує швидше публікувати глави ❤️