Читати книгу - "Тринадцятий демон, Аліна Скінтей"

— Можливо, ти й правий, — відповіла вона, намагаючись не видавати напруги в голосі. — Час покаже.

Сефт кивнув, переконавшись, що все йде своєю чергою, і продовжив займатися вечерею.

"Нікому не можна довіряти цю таємницю", — подумала вона, ще раз повертаючи свої думки до того, що ховається всередині неї.

Їхня вечеря пройшла в цілковитій тиші, і тільки потім Астель запитала:

— Сефт, розкажи про себе? Батьки, брати чи сестри? Як ти став відьмаком, і чому саме відьмак?

Сефт на мить замислився, почувши запитання Астель. Він повільно погладжував руків’я свого меча, ніби зважував, чи готовий поділитися історією, яку рідко кому розповідав. Вогонь потріскував, кидаючи тіні на його обличчя, але його очі здавалися особливо серйозними.

— Нікого особливо це не цікавило раніше, — почав він, опускаючи погляд у полум'я. — Мені було близько п'яти, коли мої батьки загинули. Напад істот, яких ніхто не зміг відбити. Я навіть до ладу не пам’ятаю їхні обличчя - все те було ніби в тумані. Пам’ятаю лише хаос і страх.

Він зробив паузу, ніби намагаючись знайти потрібні слова, щоб продовжити.

— Вижив я лише тому, що мене врятувала родина Віллібальтів. Вони були мандрівними мисливцями, які спеціалізувалися на полюванні за істотами темряви. Вони взяли мене до себе і стали для мене сім'єю. І в них уже був один син - Ніам. Ми не кровні брати, але він - єдина людина, яку я можу назвати братом. Ми виросли разом і пішли в гільдію відьмаків, коли тільки досягли повноліття.

Астель слухала уважно, її обличчя було зосереджене.

— І ти з самого початку знав, що станеш відьмаком? — запитала вона, не зводячи з нього погляду.

Сефт кивнув.

— Віллібальти виростили мене як мисливця, я вчився цьому з дитинства. Але відьмак — це трохи більше, ніж просто мисливець. Після того, як мене навчили боротися, я усвідомив, що хочу робити це професійно. Сила, можливості, певна... свобода. — Він посміхнувся. — Відьмаки живуть за своїми правилами, і це мені підходить. Але прізвище моє... не знаю його, та й не хочу знати. Я Сефт, просто Сефт. Хоча за документами все ж Сефт Віллібальт.

— А як щодо Ніама? Він також відьмак?

— Так, — відповів Сефт, обережно посміхнувшись. — Ми разом вирішили приєднатися до гільдії. Хоча Ніам був завжди трохи іншим - більш серйозним. Якщо я можу вплутатися в бійку без зайвих роздумів, то він завжди аналізує і планує наперед. Напевно, саме тому я можу лише з ним працювати. Врешті, кожен з нас обрав свій шлях у цьому житті.

Астель задумливо кивнула.

— І ти ніколи не думав про інше життя? Може, десь є місце, де ти б жив спокійно, без необхідності постійно вбивати?

Сефт сумно посміхнувся.

— Відьмак - це не професія, Астель. Це доля. Можливо, в іншому житті, де моїх батьків не вбили, і де я не бачив жахіть істот, я б жив іншим життям. Але в цьому... — він поглянув на неї серйозно. — Я народжений саме для цього.