Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Казино «Руаяль», Ян Ланкастер Флемінг 📚 - Українською

Читати книгу - "Казино «Руаяль», Ян Ланкастер Флемінг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Казино «Руаяль»" автора Ян Ланкастер Флемінг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 46
Перейти на сторінку:
заговорив, але тепер уже з ознаками нетерплячки.

— Нам відомо, що гроші у вашій кімнаті, — сказав. — Ви отримали чек на сорок мільйонів франків і повернулися з ним до готелю, щоби сховати.

Бонд здивувався, що француз настільки впевнений у своїх словах.

— Як тільки ви пішли до нічного клубу, — продовжив Ле Шифр, — четверо моїх людей обшукали вашу кімнату.

Не інакше, як Мюнци підсобили, подумав Бонд.

— Ми виявили купу цікавих речей у ваших дитячих схованках. Поплавець в унітазі приніс нам кумедний довідник з кодами, а деякі папери ми знайшли за шухлядою столу. Усі меблі ми розібрали по дощечках, а одяг та штори пошматували на клаптики. Прочесали ваш номер дюйм за дюймом, усі прилади розкрутили. Шкода для вас, що ми так і не знайшли чека. Якби знайшли — ви би зараз спокійно спочивали у своєму ліжку, можливо, навіть з чудовою міс Лінд, а не сиділи б тут, — і він знову запрацював вибивачкою.

Крізь криваве марево болю Бонд подумав про Веспер. Можна тільки здогадуватися, що з нею зараз витворяють ті двоє головорізів. Вони з неї душу витягнуть, перш ніж відправлять до Ле Шифра. Джеймс згадав пухкі губки «корсиканця» та методичну жорстокість худорлявого. Бідна дівчинка, в яку халепу вона ускочила! Бідолашна маленька дурепа.

Ле Шифр знову заговорив.

— Катування — страшна річ, — мовив, попихкуючи новою сигаретою, — але для ката нічого складного, особливо, якщо твій пацієнт, — він посміхнувся точному терміну, — чоловік. Бачите, мій дорогий Бонде, з чоловіком нема потреби вдаватися до тонкощів. Цим простим інструментом, щоправда, як і будь-яким іншим, можна завдати чоловікові скільки завгодно чи скільки потрібно болю. Не вірте тому, що пишуть у романах про війну. Гірших тортур не буває. Вони не тільки заподіюють нестерпні муки, а й дають розуміння того, що чоловіча гідність поволі нищиться і, врешті-решт, якщо не здатися, втратиш її назавжди.

— І це, дорогий мій Бонде, доволі сумна та страхітлива думка — довга низка фізичних і душевних страждань, а потім настає кошмарна мить, коли ви благатимете прикінчити вас. Це все неминуче, якщо не скажете, де сховали чек.

Він націдив собі ще кави і випив залпом, залишивши на краєчках губ коричневі сліди.

Бонд розчепив пересохлі губи, намагаючись щось вимовити. Нарешті йому вдалося прохрипіти: «Пити». Він облизав розпухлим язиком порепані губи.

— Ну звісно, мій любий хлопчику, як егоїстично з мого боку, — Ле Шифр налив трохи кави в іншу склянку. На підлозі довкола крісла Бонда утворилося кільце з краплин поту. — Ми маємо змастити тобі язика.

Француз поклав вибиванку на підлогу між своїми товстими ногами, підвівся й обійшов Бонда ззаду. Зібравши його вологе від поту волосся в кулак, відкинув голову Джеймса назад і влив у рот трохи кави. Він наливав невеликими порціями, щоб той не захлинувся. Потім відпустив волосся, і голова Бонда упала на груди. Ле Шифр повернувся до крісла й підняв вибивачку.

Бонд підвів голову і ледь чутно прохрипів:

— Грошима ви не скористаєтеся, — голос звучав глухо, слова давалися важко. — Поліція їх відстежить.

Від знесилення його голова впала на груди. Він трішечки, лише трішечки перебільшував своє фізичне знесилення. Годилося будь-що, аби виграти трохи часу та відтермінувати катування.

— Ах, мій любий друже, зовсім забув сказати, — Ле Шифр хижо вищирився. — Після нашої партії ми знову зустрілися в казино; ви проявили шляхетність і погодилися на ще одну гру тет-а-тет. Галантний жест. Типовий для англійського джентльмена.

— На жаль, ви програли, і це засмутило вас настільки, що ви негайно вирішили покинути «Руаяль» у невідомому напрямку. Як справжній джентльмен ви залишили мені записку з такими поясненнями, щоб у мене не виникло проблем з отриманням готівки за чеком. Отже, як бачите, хлопчику мій, ми про все подбали, і вам не слід перейматися через такі дрібниці, — він видав смішок.

— То що, продовжимо? Часу в мене удосталь, і, чесно кажучи, мені страшенно цікаво дізнатись, як довго чоловік може витримати такого роду... хм... стимуляцію.

Він постукав вибивачкою по підлозі.

«Ось вона, межа, — подумав Бонд, і серце його впало. — «Невідомий напрямок» має означати — похований у землі чи кинутий у море, або, можливо, і це найпростіший варіант — розбився на власному «Бентлі». Тож, якщо помирати, то з музикою».

Надії на те, що Матіс чи Лейтер знайдуть його вчасно, він не плекав, проте лишався шанс, що вони встигнуть спіймати Ле Шифра, поки той не заліг на дно. Зараз приблизно сьома, і це значить, що машину, найімовірніше, знайшли. Вибір, звісно, між поганим та дуже поганим, але чим на довше він затримає Ле Шифра, тим вірогідніше, що розплата все-таки настане.

Бонд підняв голову й пильно подивився Ле Шифру в очі. Білки взялися червоними прожилками лопнутих судин, і тепер очі виглядали, як дві чорні смородини, що плавають у кривавому желе. Широке обличчя набуло жовтуватого відтінку в місцях, де волога шкіра не заросла густою чорнявою щетиною. Сліди від кави в куточках губ надавали обличчю веселого вигляду, а світло, що проникало крізь венеційські штори, робило усього Джеймса смугастим.

— Та пішов ти... — рівним голосом мовив Бонд.

Ле Шифр зітхнув і взявся за роботу з подвоєною люттю. Час од часу він ричав, як дикий звір.

За десять хвилин Бонду пощастило знепритомніти.

Ле Шифр одразу припинив екзекуцію, незайнятою рукою витер піт з лоба. Потім подивився на годинник і прийняв рішення.

Він підвівся і постояв над нерухомим, вологим від поту тілом. На обличчі Бонда, як і в тій половині тулуба, що вище пояса, не було ні кровинки. Якби з лівого боку грудей над серцем не здригалася шкіра, можна було подумати, що він помер.

Ле Шифр схопив Бонда за вуха і почав різко крутити. Потім нахилився й кілька разів вдарив по щоках. Від ударів голова Бонда теліпалася з боку на бік. Потроху його дихання стало глибшим. Нерозбірливий стогін вирвався з горла.

Ле Шифр узяв склянку з кавою і влив Бонду в рот кілька крапель, а залишок хлюпнув на обличчя. Джеймс повільно розплющив очі.

Ле Шифр повернувся до крісла і сів чекати. Запаливши сигарету, він задумливо дивився на калюжку крові, що зібралася під нерухомим тілом навпроти.

Бонд знову застогнав. То був нелюдський звук. Нарешті він широко розплющив очі й кинув затьмарений погляд на свого ката.

1 ... 28 29 30 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казино «Руаяль», Ян Ланкастер Флемінг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Казино «Руаяль», Ян Ланкастер Флемінг"