Читати книгу - "Лабіринти. Частина 1, Крістіна Таченко"

- Що відбувається, - запитала вона одразу і прямо, коли він зайшов у кімнату із перекусом.

- Це дуже важко пояснити, але я спробую.

- Добре, я уважно слухаю, - Віка взяла булочку, відкрила сік і, злегка підозріло подивившись на Макса.

І Макс почав свою розповідь. Він працював у лікарні в реанімації медбратом уже декілька років. І от, коли до лікарні потрапила Віта у вкрай важкому стані, він почав за нею доглядати, як і за іншими пацієнтами їхнього відділення. Це входило у його обов’язки. І саме тоді йому почали снитися дивні сни, які ніколи до цього не снилися. Йому взагалі не снилося ніколи нічого подібного. В них була дівчина. Уві сні вони з нею познайомилися, дружили, гуляли, проводили разом час. І згодом він зрозумів, що це його пацієнтка Жук Віталіна Анатоліївна, яка лежала у комі. Сни були дивними. В них він був її другом та ангелом-охоронцем, бо в снах вона тікала від маніяка. А маніяком в його снах був лікар з їхньої лікарні, завідувач реанімаційним відділенням Лев Гордійович. Спочатку Макс думав, що це все лише сни і вони його турбують, бо він перевтомлюється на роботі і не відпочиває належним чином. Але згодом почалася містика. Одної ночі йому приснився сон, в якому вони з Віталіною обмінюються перснями - він подарував їй перстень з ангелом, а вона йому з надписом «Connection». Він би і забув про цей сон через декілька днів, але коли зранку вмивався у ванній, то з подивом помітив, що у нього на пальці той самий перстень зі сну! Він побіг у лікарню, як ошпарений, перевірити руку Віталіни на наявність не ній персня з ангелом і, коли він побачив його у неї на руці, то ледве не втратив свідомість. Він вирішив заховати його, про всяк випадок, у потаємну кишеньку в сумці дівчини, яка лежала у шафі. Там його і знайшла вона, коли вийшла з коми. Ще одним шоком для Макса було те, що дівчина назвала його по імені, коли отямилась після вкрай важкого стану. Отже вона теж бачила ті самі або подібні сни з його участю і знає його з тієї зовсім незрозумілої реальності. Останньою краплею було те, що трапилося вчора увечері: він стояв перед дзеркалом, приміряючи нові джинси та футболку і раптом у дзеркалі він побачив біля себе Мелінду, містичну провидицю з його снів. Вона сказала, що завтра Віталіні загрожуватиме небезпека і що він повинен усе зробити, щоб її урятувати. Тоді Мелінда передбачила усі події, які мали відбутися і дала йому карту, в якій було намальовано план їхнього маршруту.

- Ось зараз ми у Чернігові. Побудемо тут пару днів та поїдемо далі, - почав пояснювати Макс, уважно дивлячись на Віку, щоб зрозуміти, наскільки вона готова до такого розвитку подій.

- Куди далі? - перебила вона, все ще не до кінця розуміючи, що відбувається.

- Нам потрібно дістатися до місцевості «Темний ліс», - Макс витягнув карту з кишені і розгорнув її перед Вікою. Вона нахилилася ближче, намагаючись розгледіти написане, але все ще виглядала здивованою.

- Що це за місцина така? Чому ми маємо туди їхати?

- Там є невеличкий будиночок, одноповерховий, дерев’яний. У ньому на горищі знаходиться дзеркало - це портал у квартиру Мелінди і не тільки туди, - пояснив Макс.

- Телепортація? Ти серйозно?

- Так, це звучить неймовірно, але це правда. Мелінда усе детально описала. Нам головне дібратися туди раніше за Лева Гордійовича та його посіпак і не дати йому віднайти портал.

Віка подивилася на Макса з недовірою, але в її очах з’явився проблиск цікавості. У двері постукали.

- Вечеря в номер, - пролунав голос Зоряни за дверима.

На таці було стільки всього, що голод одразу нагадав про себе. Макс уважно розглянув її вміст. Дві тарілки з картопляним пюре та відбивні викликали у нього апетитний подих. Поруч на окремій тарілці лежав салат. Його було так багато, що навіть з першого погляду можна було здогадатися - це салат з крабами, заправлений чимось вершковим і легким. Також стояли дві склянки томатного соку, кольору яскравого заходу сонця. Поруч рівними рядками лежали чотири скибки хліба та пахучі булочки з золотистою скоринкою.

Макс подумки похвалив себе за те, що зробив  аке смачне замовлення.