Читати книгу - "Полум'яна 3, Маїра Цибуліна"

Хоча Річарду й хотілося добре надавати ляпасів, щоб збити з її обличчя цю пиху, з якою вона говорила про його сина, але він стримав себе, розуміючи, що вона мала рацію. Йому краще було зробити Джона по праву успадкування своїм другим сином. У цьому випадку він отримав би титул маркіза Саустона, адже титул графа Колберрі він уже й так отримав. На щастя, титулів у Річарда було достатньо. Але в цьому випадку факт залишався фактом - йому потрібен був законний спадкоємець, який у майбутньому успадкував би титул герцога Ештона і всі його нечувані багатства. В іншому випадку всі його титули та багатства відійдуть його троюрідному племіннику містеру Дартону, якого він ніколи в житті не бачив, але який стане наступним герцогом Ештоном у разі його раптової смерті. І тоді Джон залишиться взагалі ніким. У такому разі той неодмінно у нього відбере навіть титул графа, який він подарував йому. І його дорогий син буде бідувати, тоді як якийсь невідомий племінник купатиметься в розкошах, і житиме в його будинку, викинувши Джона з усіх його маєтків і залишивши його без шилінгу в кишені. Річард не міг такого допустити. Йому треба було щось вигадати й то терміново. З кожним днем він не молодшав, а навпаки ставав все старшим і старшим. У тридцять сім йому пора б подумати про шлюб і законного спадкоємця. І то треба зайнятися цим терміново. Однак йому чомусь зовсім цього не хотілося. Він більше не вірив у кохання після того, що трапилося з ним понад п'ять років тому. Його серце було розбите. Його жорстоко розбила і розтоптала та єдина, яку він обожнював і заради якої він жив. Після цього йому нічого не хотілося. Схоже, що містер Дартон стане наступним герцогом Ештоном. Якщо, звичайно, у його дядька Берні не з'явиться син. А цьому ніколи не бувати. Адже той був уже п'ятдесятирічний чоловік, до того ж закоренілий холостяк, який ніколи не був у шлюбі й чиє серце жодного разу не відвідало це пристрасне почуття, яке робить чоловіка чоловіком у всіх його сенсах.