Читати книгу - ""Я — донька ворога", Love"

Шлях у гори був довгим.
Дороги — вузькі, розмиті дощами. Зі скель сипалося каміння.
Ми майже не говорили. Лише дивилися вперед, де в тумані ховалась надія — і небезпека.

— Тут, — сказав Мурат, зупинивши джип біля старої станції. — Далі тільки пішки. Кілометрів п’ять.

— І там — студія? — перепитала я.

— Якщо її ще не знайшли.

Ми взяли флешку, карти, ноутбук.
І пішли.

---

Коли ми вже піднімались, я помітила це перша.

— Алі… — прошепотіла. — В нас за спиною — люди.

Він різко зупинився.
Поглянув униз. Чотири силуети. Озброєні. Вони рухались швидко.

— Засідка, — Мурат стишив голос. — Вони знали.

— Ти знову нас здав? — Алі схопив його за комір.

— Ні! Я присягнувся, чорт забирай! Але вони мають очі всюди!

— Що робимо? — спитала я.

Мурат дістав мапу.

— Є одна стежка. Через стару шахту. Небезпечно. Але якщо підемо зараз — обійдемо їх.

— Якщо помилився… — попередив Алі.

— То я залишусь тут і затримаю їх, — твердо сказав Мурат.

Я дивилася на нього.

> Людина, що зрадила — тепер готова вмерти, щоб повернути честь.

— Ти впевнений?

Він кивнув.
— Ідіть.

---

Ми з Алі біжимо через туман.
Пульс у вухах. Кожен камінь під ногою може стати останнім.
Я чую постріли. Далеко. Але близько, щоб знати — Мурат не збрехав.

Він стримує їх.

А ми… ми маємо встигнути.

---

Через півгодини ми доходимо до будівлі.
Напівзруйнована, обкладена камінням і мохом. Але в середині — світло.

Молода дівчина в капюшоні нас зустрічає.
— Ви Софія й Алі?

— Так.

— Заходьте. У вас десять хвилин. Потім сигнал заблокують.

Ми передаємо флешку.
Дівчина вмикає комп’ютери.
Зв’язок — супутниковий.

Вона тисне «Пуск».

На екрані — наше обличчя.
Мене показують в прямому ефірі. По всьому світу.

— Говоріть, — шепоче вона. — Це ваша мить.

Я ковтаю повітря.
Камера блимає.

І я кажу:

> — Мене звати Софія. Я — донька людини, яку ви називали ворогом.
Але справжні вороги — ті, хто ховається за грошима, брехнею і смертями.
Сьогодні я розповім вам те, що повинні були знати роками раніше…

---

> У цей момент — я не боялася.
У цей момент — я була вільна.

---