Читати книгу - "У полоні Фонду, Crown Horror"

"У мене немає страху".

— Бути розламаним на частинки, ти боїшся гострих предметів, як ті інструменти, якими мені зламали череп, боїшся впасти з висоти і багато чого іншого. А ще тіні бачили твої власні думки  — як ці з Фонду можуть додуматися порізати тебе склом.

"Як так вийшло, що ці істоти допомагають тобі, нащо їм з тобою співпрацювати?"

—Їм було нудно, мені було самотньо, іноді речі просто трапляються. Я ж не питаю тебе, як ти обираєш своїїх носіїв.  — Силуети знову з'явилися поруч, оточили її як звірі, що готові були накинутися. "Вони хочуть витягти її душу з тіла" здогадався колишній піддослідний, який бачив багато надприродних істот за останні роки життя.

— Емі, вони не...  — Маска торкнувся вуха ведмедика і те митті відпало, розтанувши у чорній гнилій субстанції. Це було попередження: він не у тому положенні, щоб втручатися.

"Тож, це вони робили усе те, за що тебе сюди посадили.  Хотіли погратися і забрати тебе до себе, але я не подарую їм такої радості".

Увесь цей час він непомітно підходив до неї і тепер накинувся, та було вже надто пізно: силуети першими налетіли на дівчину і забрали її кудись, щоб завершити ритуал.

***

— Залізний, пішли, нам треба зупинити Маску!

— 1048, ти дурень. Не має сенсу його наздоганяти, треба робити як термінатор: чекати 035 там, куди він іде. Я маю у голові мапу, ми доберемося туди швидше, ніж він.

— Але ж він побіг за Марком, а той слідує за тінями.

— Тіні можуть і крізь стіни пройти, та не думаю, що такий шлях їм підійде.

— А куди це ви зібралися?  — Втрутився Вухастик.

— Я бачу якісь обриси це... Кімната для чистки пам'яті.  —  Сказав Плюшевий.

— От вже ці ведмеді, недосконалі, не мають ніяких програм. Я відведу вас туди, браття, а якщо що і знайду ціль.

— Ще раз повторюю, ти НЕ ТЕРМЕНАТОР!

— Заздриш мені, Вухастий.

— Помрій.

Плюшевий став між ними, зазвичай 1048 С не звертав увагу на творця, але зараз той штовхнув його на землю і Залізний згадав, що не він один мав силу значно більшу за його розміри.

— Годі! Ви такі самі, як ці тіні: усе сприймаєте як гру, проте зараз ми не граємося. Марк хоче врятувати свою подругу і, навідміну від нас, вони не мають часу. Залізний може і не термінатор, проте він може знайти найкоротший шлях, пішли, ми маємо втрутитися, поки ФОнд не здолав нас по одинці.

***

Вони готові зробити останній ривок, усі разом. Стільки років чекали, поки вона попросить, але цього не сталося. Ну, тепер Емі хоча б не заперечує  — не хоче лишатися у Фонді. Спочатку Червоний Бог, тепер от цей Марк  — навіть не сутність, а простий смертний, і ще оте створіння з давніх давен, яке тут кличуть 035. Годі! Більше ніхто не забере у них подругу, а краще було з самого початку не пускати нікого у гру.

Та раптом тіней відгоняє світло  — то електрика запрацювала, хоча дроти перегоріли. Їх тримає залізний ведмідь, у цей час інший, плюшевий, підбігає до їхньої подруги. Ну ось, ще один бажаючий усе зіпсувати.

Плюшевий будить Емі, що вже майже покинула цю реальність. Він щось говорить, але вона, звісно, не розуміє  — зараз не в тому стані, щоб читати літери у повітрі.

— Відійди, ти не вмієш працювати з людьми.  — Каже 049 і ведмедик слухається.

Полонянка Фонду відчуває різкий біль та потім світ стає трохи яснішим. Вона вже чує голоси друзів так близько... Залишився останній крок, і от її витягають з цього стану, у світ, де її тіло виснажене а довкола купа незрозумілих ходів.

— Не заважай.  — Каже вона, кидаючи лютий погляд.

— Я лише виконую свою роботу, до того ж, рани не серйозні. Треба зашити поріз на лобі і зробити ще один укол, після цього полегшає.

— Цього не може бути... Якщо тіні не можуть нічого зробити, і ти не зможеш.

 049 не слухає і, як і казав, просто виконує свою роботу. І справді, після другого уколу світ яснішає а голоси тіней стихають.

— Та вони ж не можуть помилятися. Це буквально частини самої Смерті, вони знають, коли хтось має померти.

— Вони хочуть, щоб так було, а от Марк ні. Цей ведмідь дуже хвилюється за тебе, зможеш ще протриматися задля нього?

— Мабуть.  — Здається дівчина.  — Зрештою, не хочу, щоб загинув ще один мій друг.

— Тоді забудь про смерть.

Від авторки: у каноні від доторку 049 вмирають, проте тут є один нюанс, який розкритий у другій книзі. Емі  — нащадок Зеленого Бога, давньої сутності, що протистояла Червоному.