Читати книгу - "Відпустити й жити, Айсі Дора"

ОЛЯ

Я тихенько зачинила за собою двері у ванну кімнату. Емоції переповнювали край, і я боялась не стриматись при ньому. Не можна, щоб Богдан побачив мене такою.

Дивлюсь на себе в дзеркало й не помічаю змін. Та сама. Нічого не змінилось. Мої руки впились у раковину й слугують мені опорою. Зовні я спокійна. Всередині — дрож, буревій. Коли це виллється назовні? Яким чином?

Єдине, що я знаю — мені страшно. Зі мною щось відбувається, а назви цьому я не знаю.

Пробую повільно дихати. Треба використати техніку реструктуризації, про яку наголошувала Настя — моя психологиня.

Отже, мені страшно. Що викликало страх? Раціональна частина мене намагається вхопити якусь думку, але це надто важко. Образи минулого і ймовірно страшного майбутнього душать мене, топлять, не відпускають.

Я мала секс вперше за п’ять років. Після того, як була впевнена, що більше ні з ким не буду. Бо секс — це стосунки, а я їх більше не хочу. Я завжди серйозно ставилась до інтиму. А пропозицію Богдана про секс без зобов’язань прийняла, але, схоже, сама до кінця не вірила, що в нас дійде до ліжка.

І от сьогодні це сталось. Чи хотіла я цього? Так. Це було моє рішення. Я бажала його дотиків. Це бажання не зникло дорогою в авто, і вдома воно теж було. Інтенсивність змінювалась. На даху — пристрасть. В авто — солодке очікування. У квартирі — передчуття. Мої бажання спочатку розпалились до максимуму, а потім докипали на повільному вогні.

Його поцілунок — вибагливий — одразу мене підкорив. Віддавши йому контроль, я перестала сумніватись зовсім. Усі мої думки вивітрились. Залишились лише відчуття. Цілунки, дотики, його голодний погляд. Момент єднання. Я й забула, яке це — непередаване відчуття.

Але все скінчилось. Як тільки він покинув моє тіло, на мене навалилось усе те, що було так легко відкинуто — сором, провина, тривога. І зараз я просто не можу зловити всі ці думки, що провокують і підсилюють ці емоції.

Мені треба взяти себе в руки. Я просто не можу зараз про все це думати й відчувати. Мене це знищить. Зламає. Я не готова.

Треба чимось себе зайняти.

Вмикаю душ. Вода мене розслабляє, шар за шаром знімаючи емоційний надлишок.

Скільки часу я вже тут?

Богдан. Що він подумав про мою втечу у ванну?

Якщо він спить — то я зараз тихенько повернусь до нього в ліжко. Якщо ж на кухні — то приєднаюсь. Та все одно, треба буде якось пояснити мої дії. Але як? Не можу ж я сказати, що була не в собі.

Виходжу зі свого сховку. Богдана ніде немає — ні в спальні, ні на кухні. Йду в коридор. Його речей теж немає.

Він пішов.

Не встигаю зрозуміти, що відчуваю з цього приводу. Знову шокована. Дезорієнтована.

Шелест за дверима повертає мене в реальність. І я бачу, як вхідні двері повільно відчиняються.
 

Що ж буде далі? Продовження вже завтра знову позачергова прода