Читати книгу - "Альтернативні пригоди Буратіно, Дмитро Терко"

- Нічого, нічого, дорогий. Нам же і справді було добре. Так буває: кого кохаєш – тому і зраджуєш! Головне, щоб не обом! Ретта твоя. Ти повернувся до неї. Будь як, та я тобі вдячна за щирість почуттів! – І з цими словами вона рішуче підвелась і сіла за стіл на його місце поруч з Тіно.

П'єр і Ретта також встали, і він мовчки влився в її розгорнуті обійми, в яких знайшов широко відкриті гарячі вуста дружини. – Вдарив гонг, сповіщаючи про кінець драми. Всі присутні полегшено вдихнули. Безучасною до всього залишались лише лялькова красуня Віна і спляча Майка.

Тіно глянув на годинника: п'ятнадцять на другу – і, як за помахом чарівної палички, – виклик від Алі:

- Тіні, любчик, ми під дверима!

- Зараз, шановне товариство, я познайомлю вас з однією забавною парочкою. Одна дама, на ім'я Аля, запросила мене бути її дружкою. Зберіться і не шокуйтесь по можливості, будь ласка. – На цій фразі господар "вечірки" пішов відчиняти черговим гостям двері.

Не минуло й хвилини, як у кімнату разом із вогняною Алею потягнувся легкий шлейф освіжаючого парфуму. За жінкою ввійшов її статний наречений, а після – якась фата Моргана в синіх окулярах. Тіно представив гостей і запропонував сісти. Аля з Анатолем обрали софу. Зілліо, побачивши Майку, всівся подалі, на ліжко Тіно. Мальва нарізала піцу, Ретта чарувала над кавою.

- Розповідай, Алю, що, де, коли.

- Ми вже подали заяви до РАГСу. Зараз все швидко. Розпис через тиждень.

Тіно схвально кивнув, подумавши: "Добре, що не сьогодні о четвертій!" Після реєстрації їдемо з Анатолем на Мальту.

- А чому б не на Капрі, чи до Корсики?, - поцікавилась Ретта, наповнюючи чергову гофровану філіжанку духмяним напоєм.

- На Мальті якраз кінець сезону, не людно, м'яке сонце. А на Капрі – якраз початок бархатного, наплив пенсіонерів, – пояснив, перебравши ініціативу розмови на себе, Анатоль. Рік був не простий. Хочеться спокою.

- Молодятам "спокій" не личить, - зауважила Мальва, облизуючи свій білесенький середній пальчик від "волосків" плавленого сиру.

Всі розсміялися. Тут Зілліо своєю ремаркою підвів жирну риску мовчання під темою браку, заявивши, що хто-хто, а його давня подруга добре розуміється, як треба поводитись молодятам. Це зачепило Алю, і вона, з притаманною їй невимушеністю, відпарирувала товаришу:

- Зіл, зачекай трошки, от ми відпочинемо з Анатолем, повернемось і підберемо й тобі пару. Вже давно пора. Як щодо Арті?

- А хто вона? – запитала Ретта, вдаючи повну необізнаність.

- Це не вона, це він, песик, - мовила, демонструючи трагічний вираз обличчя, Аля. – Така в нас біда…

Тут і Мальва не витримала, затявшись відчайдушним сміхом. П'єр закрив рот ліктем, а Тіно ткнувся головою в його плече. І тільки спостерігаючи за колами, що розходилися по всіх кавових поверхнях, можна було уявити, як ці двоє здригаються від сміху.

"Йєнсу не до сміху", вирішив Тіно. "Як підібрався – зараз заплигне під ліжко, а ще гірше – шугне з балкона. Треба рятувати ситуацію. Аля перегнула палку. Мабуть, приревнував, чи що". Він швиденько поклав на тарілку шматок піци і, підійшовши до затравленого, запропонував вийти удвох на балкон. Той з вдячністю глянув на нього, і вони вийшли на свіже повітря. Тіно, не збавляючи темп, почав розповідати гостю деталі краєвиду столиці. Адже під цим ракурсом рельєф міста здавався фантастичним і невідомим. Вони навіть з першого разу не могли взяти до тями, чому трошки правіше він них - градирні ТЕЦ. Потім дійшло: Тарасівська перпендикулярна до залізничних колій Центрального вокзалу. Обабіч нього – ТЕЦ-2.

Покінчивши з піцою, Зілліо попросив кави. Випили по одноразовій філіжанці – і приємно, і зручно. На балкон вийшов Анатоль. Зілліо повернувся до компанії і присів миритися з Алею. Та на знак примирення обняла його за плече. Тепер він міг знову відкинути догори захисні скельця. "Наступного разу, коли Алі не буде, прихвачу з собою наперстки. Довкола всі такі надто розумні. Повчимо трохи …" – заспокоював себе "підручний Паніковського".

То як ви познайомились? – запитав Тіно в Анатоля. І той розповів йому історію першої й останньої зустрічі. 

- Гідно пера Купріна, – пошуткував Тіно. І продовжив: 

- Як чоловік – чоловіку: я твою обраницю майже не знаю. Але знаєш, є така категорія: наче циніки і користолюбці, але щось в них приваблює. Я не за зовнішність. Починаєш думати, адже вони і легко розводять, і твого спадку не цуратимуться, а все рівно приваблюють. Чому? – Милі, тому що незлобливі і не злопам'ятні, зі своєрідною емпатією. Додай сюди шарму, і ми маємо Алю. Тому я погодився засвідчити ваше одруження. Так, коли дав згоду, сказаного ще не усвідомлював. Тепер не сумніваюсь. 

А що вона казала про мене? 

- Вона була на диво небагатослівна. Так зазвичай, якщо щось замислить, то може стільки наплести… Потім по всіх ниточках розплете і знову сплете вже на свій лад. Про тебе сказала коротко: він добрий і порядний. Ось так. 

- Розумію, – змовницьки промовив Тіно. 

П'єр підвівся. 

- Пора і честь мати. – На це Ретта, здригнувшись, прискіпливо глянула в бік чоловіка. 

- Так, спасибі тобі, братику, за прийом. Все добре. Час пізній, пора і по домівках. 

Аліна трійка теж піднялась, розкланюючись з усіма. 

На виході з кімнати Ретта зупинилась і запитально глянула на Мальву. Та у відповідь пожала плечима, мов би кажучи: "Я ж у себе вдома…" 

Тіно рушив проводжати гостей. Аля виходила останньою, зробивши долонькою "пока-пока" й кинувши: "На зв'язку!" щезла в сутінках сходової клітини. 

Оскільки гармидеру вдалось запобігти, Тіла навіть не відреагувала на присутність в квартирі сторонніх, і вона безтурботно поринула у свої давні видіння пейзажів Атлантичного узбережжя... 

Пройшовши по темному коридору, Тіно прочинив двері яскраво освітленої кімнати. Його одразу охопила тепла хвиля домашнього затишку: Мальва прибирала зі столу, погляд Віни вже не здавався таким в'їдливим, як першого разу. Майка, здається, на полюванні, подумав хлопець. "Допомоги" не від кого чекати, а момент був делікатний: він і дівчина на самоті вдвох, як воно далі? Виручила саме Мальва. Вона взяла Тіно за зап'ясток й обнадійливо, з легкою посмішкою мовила: