Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Безтілесна людина 📚 - Українською

Читати книгу - "Безтілесна людина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Безтілесна людина" автора Джон Діксон Карр. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 60
Перейти на сторінку:
належав, немає ніякої надії. Він у прекрасному стані, пробиває сучасні бронежилети. Хтось зберігав його багато років.

— Той Анрі нічого не забув, Гаррі. Ну, а куди Флей ішов, ви дізнались.

— Так. Він ішов до Анрі…

— Ви хочете сказати, що маєте якусь зачіпку? — широко розплющив очі доктор Фелл.

— Це єдине, що ми маємо, — задоволено відповів Хедлі. — І якщо ця зачіпка протягом кількох годин не дасть ніяких наслідків, то я з'їм свого чемоданчика. Пам'ятаєте, я казав по телефону, що Флей відмовився виступати й пішов минулого вечора з театру? Отож. Мій полісмен у цивільному розмовляв з театральним адміністратором Айзекстайном та акробатом О'Рорком. Цей другий був із Флеєм у ближчих взаєминах, ніж решта. Він приїжджав і до моргу.

Суботнього вечора на Лаймхауз-уей, певна річ, завжди панує пожвавлення. У театрі від першої години дня до одинадцятої ночі йдуть без перерви різноманітні сценки вар'єте, естради й таке інше. А особливо людно ввечері. Перший свій виступ Флей мав розпочати о восьмій п'ятнадцять. Приблизно за п'ять хвилин до цього О'Рорк, який пошкодив руку й виступати не міг, спустився до підвалу викурити сигарету. Там у них вугільна топка водяного опалення. Сомерс занотував розповідь О'Рорка, і той її підписав. Ось вона:

«Причинивши за собою вогнетривкі, оббиті азбестом двері, я почув, наче там хтось ламає тріски. Швидко зійшовши вниз, я побачив, що дверці топки відчинені, а старий Луні трощить сокирою свій реквізит і кидає у вогонь. Я запитав: «Бога ради, Луні, що ти робиш?» — «Знищую свій реквізит, синьйоре Пальяччі, — відповів він. Пальяччі Великий — це моє сценічне ім'я, але Лупі називав мене так завжди. — Моя робота закінчена. Мені він більше не потрібен». У полум'я летіли його вірьовки, пустотілі бамбукові палиці. Я сказав: «Луні, Бога ради, візьми себе в руки! Через кілька хвилин твій вихід, а ти ще не готовий». На це він відповів: «Хіба я не казав, що збираюся відвідати свого брата? Він щось зробить, аби довести нашу давню спільну справу до кінця».

Луні рушив до сходів, а потім різко обернувся. Обличчя в нього було, мов у білого коня з апокаліпсиса (хай мене Бог простить за такі слова). У світлі полум'я вигляд він мав жахливий. Тоді сказав: «У разі, якщо зі мною щось станеться, знайдете мого брата на тій самій вулиці, де мешкаю я. Його дім в іншому місці, але він найняв там кімнату».

В цю хвилину у підвалі з'явився старий Айзекстайн. Він не міг повірити своїм вухам, коли почув, що Луні відмовляється виступати. Вони посварилися. Айзекстайн кричав: «Ви знаєте, що буде, якщо ви не виступите?» А Луні голосом дитини, в якої на руках усі козирі, відповів: «Так, я знаю, що буде». Потім, піднявши капелюха, ввічливо додав: «На добраніч, джентльмени. Я повертаюся до своєї могили», — і, нічого більше не сказавши, пішов сходами нагору».

Хедлі склав аркуша й поклав його у свій чемоданчик.

— Атож, він був непоганим артистом, — промовив доктор Фелл, запалюючи люльку. — Шкода, що братові Анрі довелося… А що було потім?

— Допоможе це нам знайти брата Анрі чи ні, але знайти його тимчасову схованку на Каліостро-стріт ми повинні. — вголос міркував Хедлі. — Постає запитання: куди йшов Флей? Він мешкав у будинку 2–6 на початку Каліостро-стріт, пройшов трохи більше, ніж половину вулиці, й був убитий посеред бруківки, між будинками номер вісімнадцять праворуч і номер двадцять один ліворуч. Я послав Сомерса, щоб він, починаючи з цих номерів і далі, перевернув догори ногами кожен будинок і з'ясував, чи не виявиться там нового, чи підозрілого, чи якогось іншого незвичайного мешканця. Там багато жінок, хазяйок умебльованих кімнат тощо, але це не має значення.

Доктор Фелл, сидячи у великому глибокому кріслі, покуйовдив свій чуб.

— Так. Але я не став би приділяти увагу лише одному кінцю вулиці, — мовив він. — А що як Флей тоді від когось утікав?

— Утікав у глухий кут? — вихопилося в Хедлі.

— Все це не так! — вигукнув доктор Фелл, випроставшись у кріслі. — Ця уявна простота може звести з розуму. Фокус у чотирьох стінах. Потім вулиця. По снігу йде чоловік. Зойк. Якісь слова. Постріл. Свідки обертаються, а вбивці немає. Де він? Може, револьвер пролетів у повітрі, вистрілив Флеєві в спину й відлетів убік?

— Нісенітниця!

— Знаю, що нісенітниця. І все ж таки я запитую, — кивнув головою доктор Фелл. Скинувши з носа окуляри, він затулив очі долонями. — Я запитую: яке відношення все це може мати до Рассел-сквер? Якщо взяти до уваги те, що там усі під підозрою, то чи не можемо ми з декого підозру зняти? Навіть коли в будинку Грімо нам хтось і казав неправду, ніхто з них кольта на середину Каліостро-стріт не кидав.

— Я забув сказати, — саркастично посміхнувся старший інспектор, — що з одного-двох підозру можна було б зняти, якби вбивство на Каліостро-стріт сталося трохи пізніше чи навіть раніше. Флея вбито о десятій двадцять п'ять. Іншими словами, через п'ятнадцять хвилин після Грімо. Брат Анрі передбачив, що ми, як тільки здійметься тривога, пошлемо когось знайти Флея, і він або хтось інший завдяки своєму фокусові із зникненням випередив нас.

— Або хтось інший? — перепитав доктор Фелл. — Цікаво, чому хтось інший?

— Саме це я й хочу з'ясувати, — промовив Хедлі. — П'ятнадцять хвилин після вбивства Грімо! Я вивчаю нові нюанси злочину, Фелле. Якщо бажаєш учинити кілька хитро спланованих убивств, то не конче вчиняти одне, а потім чекати драматичного моменту, щоб учинити друге. Друге вбивство треба вчиняти відразу після першого, поки ніхто, в тім числі й поліція, не може згадати, де, хто й коли був у певний час. Ми можемо це зробити?

— Ну, — буркнув доктор Фелл, щоб не казати, що особисто він зробити цього не може. — Згадати не важко. Спробуймо. Ми прибули до будинку Грімо… Коли?

— Якраз коли Менген вискочив із вікна, тобто не пізніше, ніж через дві хвилини після пострілу. Скажімо, о десятій двадцять. — Хедлі зробив короткий запис на аркуші паперу. — Ми побігли нагору, побачили, що двері замкнені, знайшли плоскогубці й відчинили двері. Минуло, скажімо, ще три хвилини.

— Це не замало? — втрутився Ремпол. — Мені здається, ми метушилися довше.

— Так здається досить часто. Я й сам так думав, коли вів справу «Кінгстонська різня». Пам'ятаєте, Фелле? Тоді один з біса кмітливий убивця посилався на своє алібі, розраховуючи на те, що свідки завжди називають більший проміжок часу. Це тому, що ми лічимо хвилинами, а не секундами. Спробуйте самі. Покладіть на

1 ... 28 29 30 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безтілесна людина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Безтілесна людина"