Читати книгу - "Коханка"

class="p1">Одного дня ми поїхали із Женеви до Аннесі у Франції. Це лише сорок кілометрів від центру Женеви. Якби я могла обрати місце, в якому пройде моя старість, — Боже, що я кажу, адже я вже понад дві години тільки тим і займаюся, що поволі старію, — то я хотіла б старіти в Аннесі. Білі від снігу вершини Альп відбиваються у дзеркалі кришталево-чистого озера. Найкраще милуватися ними, попиваючи божоле на терасі бару в L'lmperial Palace. А крім того, в Аннесі людині здається, що всі довкола здорові, багаті й нікуди не поспішають.

Саме там швейцарці вирішили організувати прощальну вечерю і саме в цьому готелі тоді випадково мешкала й Марта, яка в Аннесі керувала секцією на якомусь науковому конгресі. Вона спустилася до готельного ресторану, бо шукала штопор, щоб відкоркувати вино, хотіла «випити цілу пляшку, мастурбуючи під Моцарта у лазничці», як сказала вона мені, коли ми залишили чоловіків біля столу і вийшли разом до туалету, сказала з типовою для неї щирістю, яка завжди обеззброювала співрозмовника. А потім відразу ж тим самим хтивим тоном запитала:

— А ти вже мастурбувала колись під Моцарта?

За кілька хвилин до того вона взяла у бармена штопор, повернулася обличчям до ресторанного залу і раптом побачила мене. При цьому вона так голосно верескнула французькою «merde», що всі перестали розмовляти і їсти, а коли у цілому ресторані запала мертва тиша, Марта підбігла до столика, за яким я сиділа, і, не звертаючи уваги ні на кого і ні на що, почала мене цілувати, ніби доньку, якої не бачила двадцять років. Не знаю, як саме це сталося, але за мить вона вже сиділа за нашим столиком і жартувала з кельнером, поки робила замовлення. Окрім нас, поляків, за столом сиділи також американці та німці, і, ясна річ, шеф-швейцарець. Молодий елегантний чоловік. Я ще у жодного чоловіка не бачила аж таких голубих очей. Гомосексуаліст. Він зовсім цього не приховував. Прийшов на вечерю разом зі своїм другом.

Випивши кілька келихів вина, Марта розповідала німцям німецькою найновіші анекдоти про поляків і перекладала їх швейцарському шефові з французької на англійську. Хоча швейцарський шеф, який закінчив Гарвард, цього зовсім не потребував. Дивився на неї з подивом і весело повторював:

— Ну, будь ласка, мадам, скажіть це. Саме ви, мадам. Дуже вас прошу. Я ще ніколи не бачив, щоб американці дивилися на когось із таким подивом. Навіщо вам ця нейробіологія?

Анджей увесь цей час мовчав і був схожий на ображеного хлопчика, якому мати у присутності всіх друзів із дитсадка звеліла стати в куток.

За це Анджей не любить Марту. А ще він любить коментувати її особисте життя, бо вважає, що Марта «просто психічно хвора» і тому постійно тікає від одного чоловіка до іншого у пошуках «сексуальної різноманітності, яку вона плутає з коханням». А потім єхидним тоном додає життєву мудрість, яку моя свекруха повторює за кожної нагоди:

— Не має значення, до якого ліжка покласти хворе тіло, воно завжди буде хворе.

А я кожного разу, коли він говорить це, думаю, що Марта кладе своє тіло до того ліжка, в якому хтось хоче її, а «хворіти» починає тільки тоді, коли ліжко вистигає. Тоді вона просто встає і йде геть. Її не хвилює ні чийсь осуд, ані страх перед самотністю. Марта іде від вогнища, в якому вже не горить вогонь, і шукає тепла в іншому місці. Бо для Марти не існує «невчасного кохання». Невчасно може прийти гикавка, місячне, смерть або сусідка. Але не кохання.

Насправді Марта ніколи не шукала кохання. Але воно завжди знаходило її, попри те, що у неї на це залишається дуже мало часу після дванадцятигодинного робочого дня. Можливо, тому що вона ніколи не погоджувалася бути для чоловіка тільки дзеркалом. Вона рідко затамовувала подих із захоплення, слухаючи розповіді про те, як «він врятує і покращить світ» своєю мудрістю, грошима або талантом. Бо Марта рідко мала менше грошей чи таланту, а менше мудрості не мала майже ніколи.

Крім того, Марта хотіла стати для чоловіка саме тим цілим світом, який він збирався рятувати. Усе це вона сказала мені не так давно. Прилетіла колись із Відня зі своїм Юрґеном, щоб показати йому Ґданськ. Щоб, як вона казала, він «нарешті зрозумів польські мотиви у творчості Ґрасса, без яких Ґюнтер ніколи б не отримав цього вашого розхваленого Нобеля, на котрого, щиро кажучи, насправді заслуговують хіба що автори енциклопедій».

За два дні вона показала йому Ґданськ, а в четвер звеліла «якось організувати собі вікенд», бо вона збирається «вечеряти зі своєю найкращою подругою, у якої буде і ночувати, а він тільки заважатиме».

Так і сказала!

І подзвонила на роботу до Анджея, попросила його не турбувати нас у Сопоті, бо «у нас бабський вікенд», а вже потім зателефонувала мені.

Ми сиділи в піжамах на ліжку номера люкс Ґранд-готелю у Сопоті й об’їдалися мільйонами калорій у вигляді морозива, шарлотки і сирника, пили шампанське з пляшки, слухали Ґрехуту і роздивлялися старі альбоми з фотографіями, плакали то зі смутку, то з радощів. І тоді Марта розповіла мені, як познайомилася з Юрґеном і як роздягалася, поки він цілував її волосся, в таксі в Монреалі дорогою до його помешкання. І додала:

— Бо жінки відразу добре знають, чого хочуть, після першого ж сексу. Все або нічого. Знають навіть уже після першого поцілунку. Правда?

— Правда, Марто, правда… — сказала я і притулилася до неї, але зовсім не думала у цю мить про Анджея.

І розмірковувала, чи змарнувала я своє життя, бо у мене не було нікого, про кого можна було б думати в ту мить. І нікого такого насправді не було. У мене завжди був тільки Анджей.

Це трапилося тої ночі, коли Анджея обрали до наглядової ради і він подзвонив о четвертій ранку, попросив забрати його з Яхранки, де відбувалося засідання. Я одягнула плащ просто на бавовняну нічну сорочку і поїхала.

Анджей був збуджений. Я знаю цей його стан. Кожен успіх викликає у нього сексуальне збудження. Протягом останніх років найкращий секс у нас був, хоч би що в цьому контексті означало слово «найкращий», коли йому обіцяли більшу платню, коли він успішно здавав звіт «до центрального офіса в Женеві», коли його кабінет підіймався на наступний поверх в офісному центрі або ж коли біржовий індекс його фірми підвищувався «мінімум на дванадцять пунктів незалежно від фондової вартості WIG». Якби мені раптом спало на думку детально