Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Талан 📚 - Українською

Читати книгу - "Талан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Талан" автора Михайло Петрович Старицький. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30
Перейти на сторінку:
хова такий рай, якого й на небi нема…

Л у ч и ц ь к а (розчулена, усмiхається, сльози течуть по виду). Хороший мiй!.. Дорогий!.. (Тисне руку Безродного).

Б е з р о д н и й. Ви любили багато i все оддали тiй любовi; а любов — найбiльша на землi сила, найвища сила й на небi: вона нiколи марно не гине; вона — i джерело, i весь розум життя!

Л у ч и ц ь к а (усмiхається щасливо). Так, так… Ви примирили мене… розважили…

Б е з р о д н й й. Та ще й жити будемо… Он i я, який дохлий, а ще сподiваюсь потрудитись… Вiрте, вiрте!

Л у ч и ц ь к а. Ох, коли б! Як менi хочеться жити, серцем радiти… Господи, не вкороти мого вiку! (Становиться на колiна). Пошли менi хоч хвилинку щастя… Я не зазнала його… Я нiкому зла не вчинила!..

Б е з р о д н и й i М а р и н к а (пiднiмають її). На бога надiйтесь! (Всi плачуть).

В И Х I Д VII

Тi ж та Жалiвницький, Лемiшка й хористи.

Ж а л i в н и ц ь к и й (кладе вiнок до нiг Лучицької). На довгий вiк! На наше всiх щастя! (Цiлує руку).

Л у ч и ц ь к а. Друже мiй! Вiрний мiй! (Обнiма).

Ж а л i в н и ц ь к и й. Ось i Котенко… (Дає грошi).

Л у ч и ц ь к а. Спасибi йому… I в його добре серце… Одслужу… (Маринцi). Сховай! (Передає грошi).

Л е м i ш к а (теж з вiнком). Благодiйцi нашiй!.. Неньцi нашiй!.. Сонечку нашому!..

Л у ч и ц ь к а (обнiма його, не допуска до руки). Таточку мiй, рiднесенький! Менi у вас… цiлувати руки… Спасибi, спасибi… Стiльки менi радостi! (Чим далi все бiльше iритується, швидше диха, дужче захоплюється радiстю).

Х о р и с т к и й х о р и с т и (з тортами i рушниками). Од хору з повiншуванням i пожаданням всього кращого, а найпаче здоров'я! (Передають Маринцi).

Л у ч и ц ь к а. Спасибi, спасибi!.. I дiтки не забули… Всiх, всiх обнiмаю… (Цiлує їх).

В И Х I Д VIII

Тi ж i Юркович.

Ю р к о в и ч (вбiгає весело). Непорiвняннiй, дивi нашiй до самої землi! (Цiлує руку). Хворобу — набiк, ворогiв — пiд ноги, а славою покотить по всьому свiтi.

Л у ч и ц ь к а. Спасибi! I цей згадав… Тiльки ворогiв… не топтати… а добром вiтати… то їх i не буде…

Ю р к о в и ч. Ну, не кажiть: ось я свого хазяїна як не вiтаю — не прибавля копiйки на строчку та й не прибавля!

Л у ч и ц ь к а. Уже з своїми… строчками… i мене розсмiшив…

Ю р к о в и ч. Ще й не так розсмiємось… Ще гопака з вами вшкваримо… Як маму кохаю… А може, й я свого кину… та до вас? (Запримiтивши мiни, обривається).

Маринка дає знову лiкарство.

(Одходить вбiк, вийма граматку i почина щось там писати). Материал хороший: два фельетона и три воспоминания.

В И Х I Д IX

Тi ж i студенти.

П е р ш и й с т у д е н т (кладе до нiг Лучицької вiнок). Од усiх українцiв — товаришiв вiтаю наше сонце, що зiйшло i освiтило славою рiдний край! Хай же воно сяє ще довго i огрiває теплом всiх обiйдених i задуб-лих! (Цiлує шановно їй руку).

Л у ч и ц ь к а. Дякую… всiх обнiма… не можу вимовити… радiсть забиває дух… (Усмiхається щасливо, плаче, чаще хапається рукою за серце).

Д р у г и й с т у д е н т (кладе до нiг вiнок). От имени товаршцей великороссов приношу дорогому и родному всем нам таланту искренний привет и наилучшие пожелания. Работая на благо возлюбленной родины, выi тем самым украшаете и венок отечественной славы. Живите же и пленяйте нас и наших южных братьев вашей дивной игрой, вашим симпатичным призванием!

Л у ч и ц ь к а (задихається). Надмiру… над силу… сьогоднi менi щастя… Благодарю… всех, всех… Видите, как я тронута… (Хапа за руку Безродного). Так… ви правi… ось вона, любов… Ось воно… найвище щастя!..

В И Х I Д Х

Тi ж i Кулiшевич та Палажка.

К у л i ш е в и ч (з галасом). Зозулечко моя! Сидиш? (Обнiмає). Поздравляю, поздравляю з менинами! Будь здорова, як вода, а багата, як земля, а щаслива, як… знаєш хто? (Пiдморгує). Ось тобi вiд мене! (Надiває на шию хрест),

Л у ч и ц ь к а. Сестрице!.. Рiднесенька!.. (Обнiмає). Не забула… Яка я сьогоднi щаслива… Так легко тут… Нiчого не чую… Я ще з вами… поживу!

К у л i ш е в и ч. А ось iще кращий подарунок. (Подає листа). Глянь!

Л у ч и ц ь к а (аж здригнулась). Лист? Ай! Од його! (Цiлує). Я не переживу такого щастя… Над силу… (Чита).

Безродний i Жалiвницький з докором до Кулiшевич, що така необачна.

Групiруються круг Лучицької. Вона полулежить в крiслi, вся укрита вiнками; тяжко дише, страшно збентежена. Справа i злiва на колiнах припали до неї Маринка й Палажка; решта — пiвколом ззаду; Безродний — посерединi. Рецензент упустив граматку i остовпiв.

(З останнiм зусиллям, стаючи непритомною). Ах, який рай!.. Пише: "Здоров… Лечу до тебе… Тепер нiхто не розраїть… Все життя тобi i твоєму талану… Все моє добро твоїй рiднiй сценi!" (Цiлує листа). Тепер я з ним… (На Безродного). Заживемо… Всiх вас пiднiмемо… Ах, яке щастя!! Чого ж ви плачете?? Тепер будемо щасливi… Господь зглянувся…

Б е з р о д н и й (через силу). Будемо… будемо…

Л у ч и ц ь к а (блаженно простяга вперед руки). Боже! Яка радiсть! У грудях дзвенить… Яке щастя огорта… Он i коханий… Летiм!.. Як ясно… як сонячно там… Ах! (Зразу роня руки i, звiсивши голову, посувається вниз, пiд вiнки).

Ж а л i в н и ц ь

1 ... 29 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Талан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Талан"