Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Вакансія для диктатора 📚 - Українською

Читати книгу - "Вакансія для диктатора"

260
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вакансія для диктатора" автора Сергій Батурін. Жанр книги: 💙 Бойовики / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 48
Перейти на сторінку:
чаю з печивом, намащеним повидлом, лягла у своє улюблене ліжко, накрилася пледом і... не змогла заснути. Сон вперто не йшов, а кілька хвилин тому здавалося, тільки приляж — і шубовснеш у сон, так повіки злипалися. Варто було лягти — сон як рукою зняло... Далися взнаки, мабуть, переживання останніх днів. Спати геть перехотілося. Зате закортіло закурити. Взагалі-то, вона курила дуже рідко: коли раз на місяць, коли — два. Пачки на рік вистачало. І сама не відчувала залежності, і той був проти паління. А от від нього залежність відчувалася... Вона підвелася, взяла цигарки й запальничку і вийшла на балкон. Розчинила вікно і одразу почула якийсь гамір у дворі. Визирнула — знизу комашилися якісь люди, — цивільні та поліція — стояв критий вантажний автомобіль. З її парадного санітари винесли ноші, накриті простирадлом. «Вперед ногами», — зауважила вона. Незабаром винесли другі ноші, теж накриті та вперед ногами. Покійник на них був дуже великим. У неї одразу з’явилися нехороші підозри. По спині побіг неприємний холодок. Неллі накинула на халат пальто й спустилася в хол першого поверху. Там юрмилося безліч людей: сусідів і сторонніх.

— У нас нещастя, — ледь побачивши її, повідомила двірничка. — Охоронник з консьєржкою паленим віскі отруїлися.

Неллі раптом відчула таку слабкість, що у неї мало не підкосилися ноги, і їй коштувало неймовірних зусиль не сісти на мармур підлоги просто серед холу й не видати свого хвилювання жодним порухом м’язів обличчя.

— Он воно що, а я-то думаю: що це за метушня у нас у дворі серед білого дня.

З байдужим лицем вона повернулася тилом до присутніх, зайшла в ліфт і поїхала на свій поверх. «Сука бездушна», — подумала їй в спину двірничка.

Зайшовши до квартири й зачинивши двері, жінка судомно кинулася шукати отриману сьогодні візитку. Ага, ось вона! «Ранцев Ігор Леонідович», — було написано на стандартному клапті тонкого картону. І номер телефону. Схопила мобілку, набрала. «Алло», — упевненим баритоном відповіла труба.

...З аеропорту додому Неллі підвіз полковник Ранцев: по нього службова машина прийшла. Він сів біля водія, а вона забралася на заднє сидіння сріблястого «Опеля». Подумала, коли авто тільки подали: чого це в нього така проста машина, а тепер, відчувши затишність оббитих натуральною шкірою сидінь та побачивши, що нею оздоблено весь салон, зауваживши непримітну респектабельність внутрішнього декору, зрозуміла: це авто зроблене так, щоб не кидатися всім у вічі, але щоб тим, хто в ньому, було максимально комфортно.

Досвідчена людина, Ранцев не ліз до неї з розмовами, відчувши як мінімум брак її симпатії до себе. Її не спитали, куди їхати: при ньому часто підвозили додому автомобілі різних найвищих установ держави. До того ж, кому ж знати її домашню адресу, як не Ранцеву... Та нехай: якщо він не брехав у літаку, вона скоро стане очільницею національного олімпійського комітету, і тоді в неї буде свій персональний автомобіль. Власне, приватне авто є, й не перше: міняє їх кожні два роки, а перше купила ще тоді, після Олімпіади, але ось у такому випадку, якби не Ранцев, довелося б їхати на таксі.

«Опель» завіз її у двір будинку й зупинився перед потрібним під’їздом.

— Я проведу вас до квартири? — запропонував полковник.

— Та не треба, — відмовилася жінка. — У нас там безпечно: консьєрж, охорона, камери спостереження на поверхах...

— Гаразд, тоді до парадного, — погодився офіцер. Під дверима він вклав їй в долоню свою візитну картку, стримано попрощався й, розвернувшись на підборах, не оглядаючись, пішов до машини. Вона автоматично глянула на вручений їй клаптик картону: там не було ані військового звання, ані посади, тільки повне ім’я та номер стільникового телефону.

Коли вона зайшла в хол під’їзду, лице консьєржки розпливлося у підлесливій усмішці. Охоронник — здоровенний драб у синьому однострої та чорному бронежилеті, з пістолетом у кобурі й чималеньким гумовим кийком — виструнчився й по-військовому гаркнув: «Здравія бажаю, Неллі Азатівно!» Вона привіталася кивком голови й пройшла до ліфту. Лишень автоматичні двері за колишньою чемпіонкою зачинилися й кабіна рушила, осміх сповз з обличчя тітки в скляній будці.

— Ач, нічого її не бере, — злостиво сказала вона охороннику. — Тут такі події: самого застрелили, а їй про те — ані гадки, все одно на машині підвозять та до дверей доводять... Іде, царицею вбралася, розпиндючилася — не підходь. «Здрастуй» не скаже, лиш головою махне — і того, мовляв, вам достатньо. А в самої — ані сльозинки в очах. А вона від Романа Романовича мало добра бачила? То не можна нам якусь копійчину зі своїх панських статків виділити, щоб ми пом’янули президента Погодіна?

Здоровань, котрому ще мить тому й на думку не спадало, що депутатка, колишня чемпіонка, заслужений майстер спорту й заслужена артистка може бути йому щось винна, здивовано подивився на тітку, почухав потилицю й погодився:

— І то правда, — після чого подивився вслід Неллі вже з неприхованим осудом.

А сама вона піднялася ліфтом на третій поверх, дзенькнувши ключами, відкрила крутий — принаймні, у фірмі, де вона замовляла двері, клялися й божилися, що це так, — ізраїльський замок і зайшла в квартиру.

У неї була досить простора трикімнатна — звісно, не апартаменти, але дуже пристойна, а більше їй одній нащо? Пройшлася своїм житлом: усе, як залишила кілька днів тому, від’їжджаючи до Верхоярська. Зовсім інші види були на ту поїздку.

Це було таке задоволення: вбратись в м’який затишний домашній халат і улюблені домашні капці.

1 ... 28 29 30 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вакансія для диктатора», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вакансія для диктатора"