Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Мій чоловік – рибалка. Увесь тиждень – жилки, гачки, мотиль, а на вихідні зникає.
Третя:
– А мій нікуди не зникає, він у мене сифілітик.
Голос із кімнати:
– Рідненька, ну скільки разів тобі повторювати. Не сифілітик, а філателіст!
Приходять вовк, ведмідь і лисиця на медичну комісію. Першим заходить вовк. Показують автомат. – Що це? – Вовк: – Не знаю. – Показують цеглину: А це що? – Він: – А це цеглина. – Комісія: – В стройбат його!
З лисицею та ж історія. Питає їх ведмідь:
– Як ви потрапили в стройбат?
– Та все просто, спочатку показують автомат, ти кажи: – Не знаю. Потім покажуть цеглу, ти кажи: – Цегла. Все зрозумів? – Так!
Заходить. Показують автомат: – Що це?
Ведмідь: – Не знаю. Показують гранату: – Що це?
Медвідь: – Не знаю, але тут десь цеглина повинна бути.
Комісія: – В розвідку його!!!
Упіймав Іван-дурник в ополонці щуку.
– Відпусти мене, – молиться щука, – будь-яке твоє бажання по щучому велінню, по твоєму хотінню буде виконане!
Зрадів Іван:
– Хочу, сидячи на печі, побачити світ, знати, що за лісами-горами, за морями-океанами твориться. Хочу під музичку відпочивати, на голих дівок позирати, із заморськими дурниками переписуватися, нові анекдоти про царя-батюшку першим дізнаватися!…
Так Іван-дурник став першим на Русі користувачем Інтернету.
В лісі відкрили магазин, вишикувалася довга черга. Заєць іде до магазину. Ведмідь його бере за комір і каже:
– Іди в кінець черги!!!
І так два дні підряд. На третій день заєць іде знову ж без черги і ведмідь його знову за барки: «Іди в кінець черги!»
Заєць іде ображений і каже:
– Третій день магазин відкрити не можу!
У далекій Британії під час Другої світової війни один англійський рибалка повернувся з риболовлі, прийшов до коменданта порту і каже:
– Сер, у мій невід попалась міна, я притягнув її в порт.
– Ви збожеволіли! Негайно тягніть її в море! Якщо вона вибухне, рознесе увесь порт!
– Не хвилюйтесь, сер. Я на ній сокирою усі фігульки зрубав.
Слон презирливо миші:
– Ти найнікчемніша тварина, яку я будь-коли зустрічав!
– Повторіть, будь ласка, – пропищала миша, – я хочу запам’ятати ці слова і сказати їх одній знайомій блосі.
На зимовій рибалці. Кльову не було. Зібралися докупи. Випили, закусили, зігрілися. Задля приколу нишком причепили дідові на гачок шматочок солоного огірка. І раптом дід витягає на огірок гарного окуня! Ще одного! А в банці залишився один маленький кривенький огірочок. Як його ділили, щоб на всіх вистачило! Усі кинулись до своїх ополонок. Та, мабуть, того дня закуска іншій рибі була непотрібна.
Пішли Опанас і Микита на полювання. Втомилися, сіли під березою, дістали пляшку, а закусювати нічим. Опанас підняв голову – аж на гілці ворона сидить з сиром у дзьобі. Він до птиці:
– Вороно, стакан є?
Ворона:
– Нема!
Сир випав. Закусили. Налили ще. А ворона знову на гілці із сиром сидить. Опанас:
– Вороно, стакан є?
Ворона мовчить. Микита:
– Вороно, третім будеш?
Ворона:
– Буду!
Сир випав. Закусили. Налили по третій. А ворона знову тут як тут із сиром. Опанас:
– Вороно, стакан є?
Мовчить.
– Вороно, третім будеш?
Мовчить. Тут Микита до Опанаса:
– Та облиш ти її, вона вже п’яна!
Ворона:
– А ти, жмотяро, наливав?!
Світає. Чоловік ловить рибу в лісовому озері. До нього підходить стара баба з рушницею.
– Навіщо вам рушниця? – дивується рибалка.
– А на той випадок, якщо ти захочеш мене згвалтувати.
– Ой, ні, бабцю, не захочу!
– А доведеться, голубе!
Молодий мисливець запитує у досвідченого:
– Як тобі вдається добувати ведмедя?
– А я підхожу до великої нори, кидаю камінь і кричу туди: «У-у-у!». Якщо у відповідь я чую «У-у-у!», то стріляю, а потім витягую звідти ведмедя…
Через деякий час молодий мисливець потрапив до лікарні. Досвідчений про те дізнався і пішов його провідати.
– Що з тобою сталося? – запитує.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.