Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Перли і свині 📚 - Українською

Читати книгу - "Перли і свині"

281
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Перли і свині" автора Олесь Ульяненко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 45
Перейти на сторінку:
я не практична людина, але придумував, як згаяти час з нею чи без неї (тут у мене у нутрощах холонуло), і уявляв, як ми удвох будемо пробиратися до Панагії і шукати зелену квітку – вона в’їлася мені в голову. Але ще більше вона в’їлася в голову Ізраїлю Беку, який десь сьомим відчуттям зрозумів, що все зациклене на Риті. Тому шпиги нахабно переслідували нас. Тільки одна ніч видалася чарівною. На плато, що блищало і відбивало небо, хмари, сонце, що котилося по наших тілах, під нами, коли я ловив більше подих Рити, ніж її губи, її язик у моєму горлі, розкинуті ноги з широкими стегнами і тонкою талією, щось віддавало від цього звіриним, якимось солодко-кислим запахом давно забутих, а то і незнаних відчуттів, що передалися через когось чи кимось. Ну і, звісно, по усіх кутках сопіли носами шпиги, яким було заборонено підходити щонайменше як на сто метрів. А ми пливли своїм обсидіановим морем любові разом з хмарами, небом, сонцем.

Нарешті прибула делегація з Панагії. Вони представляли собою щось подібне до поголених мавп з крокодилячим хвостом. Голомозі голови на тонких шиях, таких довгих, що служки по двоє підтримували спеціальними затискачами, щоб, чого доброго, голова не зламалася у шиї. Слуги нагадували велетенських саламандр з яскравими рубіновими очима. Кожен тримав у руках по металевій палиці з наконечником, що нагадував віддалено кулю. Коли щось було не так, наконечник виповзав звідти, як черв’як, а потім ховався. Я на власні очі вперше побачив такий різновид біологічної зброї. Але найбільше з усього потрясла присутність там Боба Аскарида, який, побачивши нас, уперше шкірив зуби. Він, заклавши руки за спину, діловито оглянув плакат, який зображав Ізраїля Бека з розпростертими обіймами і сонцем у голові. Закопиливши губу, він сказав:

– Це слушна думка. Ми до цього ще не дійшли.

– Ха. Чи я не знаю, чим займається Абрахам Лі у Панагії – чистить черевики принцу.

І це була правда. Шпигун, чи не єдиний уцілілий, приніс цю новину. Тому Боб промовчав і здався:

– Нічого. Якось дійдемо згоди. Треба перебалакати. Віч-на-віч. – Він обернувся до нас: – Вас це теж стосується.

Це була сановита, бризки аристократичної сперми, знать Панагії. Серед неї виділявся пан Бут Біль. Він мав надто велике черево і довгий червоний ніс, які обслуговувало майже півдесятка саламандр, що підтримували пузо відразу п’ятьма дрючками. А ще він недочував на ліве вухо, блискуче, мов порцелянове. Усіх прибулих відразу запросили на бал на честь заручин Ізраїля Бека і принцеси Хо. До цього Ізраїль виявляв великий інтерес: за Хо стояли гектари і гектари хрум-хруму, якого в столиці Панагії теж не вистачало, тож користувалися замінниками. Отже, вирішили ми, Ізраїль Бек, кишеньковий злодюжка, аферист і бабій, стане володарем найціннішої частини Панагії, якщо й там мешкають такі ж придурки, як і на острові 1 і острові 2. Нам треба було думати про власні долі. Робити ми нічого не уміли в цьому світі, але я повинен був спробувати знайти вихід. Я прямо сказав, що зелена квітка – це і є вихід у наш світ. Код чи назва якогось предмета, чи сама зелена велика квітка. Мусій тер лоба, але нічого доброго не випадало. Так ми підійшли до семиярусної скляної будівлі. З того, що на бал не прибув Кау-Кау, я зробив висновок: світом панагійців управляють жерці. І цікаво, яку віру тепер обере для себе Абрахам Лі.


До будівлі динозаври заходили і заповзали чинно і парами. Всі були такими різними і водночас одним цілим, як табун. Я проходжувався, вітався зі знайомими. Один тип, дуже подібний до верблюда, динозавр на прізвисько Міль, стояв і, втупивши свої голубі, майже небесного кольору, очі в скляну стелю, де шаркалося ще не менше динозаврячої живності, читав уголос Мільтона. Я напрямки поцікавився ерудованістю цієї розмовляючої рептилії, і вона мені видала сонет Шекспіра в чистому варіанті. Я дав йому копняка під гузно, на що пан Міль заіржав і сказав, що не пам’ятає, хто його в дитинстві навчив цих прекрасних і незрозумілих звуків. До мене підкотився колобок з іншої сторони парламентарів і пропукав фіалковим запахом і фіолетовим світлом частину з опери Верді. Окрім того, що зала була скляною, її ще пообшивали дзеркалами. І до якого б я гурту не підходив, то чув Шевченка, Франка або навіть уривки записів Троцького. Це у них були правила світського тону, заведені ще тією королевою. Нововведення типу «Марсельєзи» вони, на думку Бека, не сприйняли. І ось усі вони вишикувалися за двома рядами колобків з парламенту; одні – по один бік, інші – по другий. Колобки, як по команді, підняли свої дупи і випустили звуки військового маршу остров’ян. Але, як ви всі здогадалися, прийшов, граючи міддю м’язів, у золотій портупеї Ізраїль Бек, а вже потім потягнулася безкінечна делегація панагійців, котру замикав Боб Аскарид зі справжнім кулеметом Шоша в руках. Із чого я зробив висновок, що тут побувало багато розумників з усіх століть потроху, а от чи повернувся хоч один? Мене кинуло в холодний піт; аби Рита не втримала мене міцно за ліктя, я б гепнувся на дзеркальну підлогу прямо під широкий балахон королівської сукні або розтоптав плюгавого короля, що дибав поруч, як заведена лялька із супермаркету «Дитячі витівки». Я відчув себе нещасним, загнаним у куток щуром, доки мої очі не зустрілися з очима Рити. Вони зелені. Точно зелені. Тільки вона знає, десь далеко знає щось у своїй покаліченій дитячій пам’яті.


У центр, якось крадькома, важко переминаючись і потираючи руки, вийшов Ізраїль Бек. Щоправда, у цього кишенькового Муссоліні вистачило розуму пропустити наперед короля. Король був одягнений у блакитні шати, а губи у нього блищали від золотої помади; так що він більше скидався на престарілу примадонну, ніж на государя. Його замикала у півколо охорона з колючих і диких колобків. Шип кожного був отруйний і готовий у будь-яку хвилину вилетіти зі свого гнізда і вразити ворога. Ось так. Король підвів догори коротенькі свої ручки і заговорив рівним

1 ... 28 29 30 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Перли і свині», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Перли і свині"