Читати книгу - "Клеркенвельські оповіді"

Отже, за рекомендацією монастирського капелана вона звернулася до Томаса Ґантера, знаменитого лікаря, чия контора була в Баклсбері. Вона надіслала йому листа із переліком своїх симптомів, серед яких були важкість у шлунку та стуманення зору. Він написав барвисто: «Чи ви маєте чорнобривці? Один лише погляд на чорнобривці, люба сестро в Богові, зміцнює зір. Але їх треба зривати, тільки коли місяць стоїть у знаку Діви». Він додав, що «сік чорнобривців є дуже корисним при запаленні грудей», але абатиса пропустила це речення повз очі.

Він був досить збентежений її важкістю шлунка, але запропонував їй змішати жир кабанячий та щурячий, жир конячий та борсуковий, потім замаринувати отриману суміш в оцті, додавши туди шавлію, після чого покласти все t^e на живіт. «Більше я зараз нічого не можу Вам написати, ma dame, але нехай охороняє Вас Святий Дух. Написано у Лондоні, у понеділок після свята Тіла Христового». Він додав, у постскриптумі, що взагалі-то в нього є горщик із вищезазначеним притиранням од негараздів зі шлунком — це на той випадок, якщо шановні сестри не зможуть знайти необхідні жири.

Вночі вітер змінився. Тепер він віяв із півночі і мав напевно віднести всі злі химери геть. Принаймні, таке дама Агнеса прочитала в Cantica canticorum:[64] «Прокинься, о вітре з півночі… — повій на садок мій» (Пісн. 4:16). Але нове повітря не принесло їй полегшення. Вона відіслала повідомлення майстру Ґантеру, питаючи, чи не буде він такий люб'язний і приязний, аби щоб завітати до монастиря, «де Ви знайдете плоть, що страждає». Він приїхав верхи за три години.

Томас Ґантер був невисокий на зріст, і здавалося, що він буквально потопав під оздобленим хутром капюшоном та широким плащем, які вказували на його професію. Рухався він швидко — наче на колесах, як пізніше зазначала дама Агнеса, — і його яскраві очі миттю помічали її найменші рухи і найнезначніші деталі її вигляду. Абатиса сиділа у кріслі з високою спинкою, коли черниця на ім'я Ідонея, тобто «ідеальна», провела лікаря в кімнату. Він поцілував її каблучку й поглянув на тарілку, що стояла біля неї.

— Креветки? Що тут роблять креветки, та dame? — Голос у нього був високий і тонкий, наче у пташки в клітці. — Риба з такою плоттю надмірно шкодить хворим. Вона живить поганий настрій.

— Мені порадили…

— Чи відомо вам, що свійські тварини краще для хворих, ніж дикі? Треба вам взяти коропа з власного ставка, дорога пані, а не креветок із моря.

Мавпочка абатиси гралася зі шкіряним ранцем Ґантера, в якому він зберігав усі знаряддя свого ремесла.

— Май терпіння, любий Адаме, — прошепотів він. — Усе рано чи пізно відкриється. Розкажіть мені про свій настрій, міледі.

— Меланхолічний, — абатиса стиха відригнула, прикривши рота. — І трошки флегматичний.

— Тоді банки я вам не ставитиму.

— Я б хотіла, щоб ви дали мені проносне, майстре Ґантер. Я відчуваю, в шлунку моєму щось відбувається. Я не можу спати.

— Я приніс пілюлі, що викликають сон. Скажіть своїм черницям піти до голубника. Голубине добриво діє як снодійне, якщо його прикласти до підошов.

— У вас є те притирання, про яке ви мені писали?

— Я трохи над цим подумав, і мені здається, що його головні чесноти не годяться у вашому випадку. Відведіть мені приміщення, де я б міг подумати, — він відкрив ранець. — В'язниця вашої меланхолії — у вашому спліні, — він дістав керамічний глечик. — Ось ці ліки добрі, позаяк вони чистять настрій нічних місць. Ви п'єте багато молока?

— Є в мене така слабкість.

— Це добре. Чудово. Молоко дуже корисне для меланхолії. Утримуйтесь від вживання фундука. Він бентежить мозок. їжте краще зелений імбир. Він покращує пам'ять, а ще, можливо, і зробить вас веселою.

— В пам'яті моїй мало місця для радощів, майстере Ґантер. У мене стільки турбот.

— І все ж таки, моя добра абатиса, я дуже рекомендую його вам. Також шукайте насолоди в яйцях. Краще за все пізно ввечері вживати варені яйця. Свіжі підсмажені яйця добре приймати вранці, трохи додавши до них солі й цукру. Бачите, дієта не жорстка, навіть зовсім легка. І пам'ятайте ще одне, міледі. Якщо ви не виконуватимете моїх наказів чи не будете жорстко їх дотримуватися, ви потрапите у велику, серйозну халепу. Дозвольте? — він поклав руку на кінчики її пальців. — Вживайте трояндову олію, щоб зігріти це місце, — і він дістав із ранця маленьку склянку. — Перед тим як лягати спати, треба покласти це на живіт якомога рівнішим шаром.

— А що це?

— Це суміш за моїм власним рецептом. Тут є коняче добриво, що його називають lutum sapieri.[65] Разом із попелом спаленого курячого пір'я та заячим хутром. Суміш висушена до четвертого ступеня, — і він підняв склянку, щоб вона поглянула на неї. — Оскільки складові з різних тіл, суміш діє в різних напрямках.

Абатиса позіхнула.

— Що ж, застосуйте до мене своє мистецтво. Все змішується під місяцем.

— Тоді будьте обережні й не мочіться на протягу.

— Мені б ніколи не спало