Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Маленький Бізон 📚 - Українською

Читати книгу - "Маленький Бізон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Маленький Бізон" автора Аркадій Фідлер. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 93
Перейти на сторінку:

Жінка затулила рота долонею, остовпіло дивлячись на нього.

— Ти вистрелиш мимо?

— Ні. Вистрелю в нього. Уб'ю! Тоді він мене так принизив! Не хочу сьогодні переживати це вдруге. Уб'ю його!

— Але ж зараз між нашими племенами згода!

— Це мене не обходить. Нема згоди в моєму серці.

Ледве чоловік вийшов, перелякана жінка побігла до головного вождя крі і все розказала. Вождь прийшов у намет, вийняв свинець, поклав клубок вовни, як і мусило бути. Все це було зроблено таємно.

Нас, хлопців, посадили спереду, щоб ми все бачили.

Атсістамокон вже чекав на коні і розмовляв з воїнами крі. Готовий до гри, Гарний Юнак під'їхав на баскому, строкатому коні, риска в риску такому, як і той, що його колись захопив Атсістамокон.

Старші воїни нашого племені, вражені такою схожістю, голосно висловлювали свій подив. Вони складали вказівні пальці хрестом і, простягаючи до воїнів крі, гукали їхньою мовою:

— Пегуїн тапіскво міст атім! (Точнісінько такий самий кінь!)

Ті відповідали тим же знаком, що означало згоду, і поглядали на чорноногих, приязно киваючи головами.

Видовище розпочалося, і все йшло добре, аж до тієї хвилини, коли Гарний Юнак став наздоганяти Атсістамокона, котрий тікав через середину ворожого табору. Тоді стався випадок, від якого нам похолола кров у жилах.

Гарний Юнак наздогнав Атсістамокона і раптом, скинувши рушницю, випалив зблизька просто в обличчя супротивникові. Атсістамокон захитався в сідлі, кров залила йому обличчя. Вихопивши з-за пояса томагавк, він обухом зацідив супротивника по голові. Гарний Юнак звалився на землю непритомний, так само, як і в справжньому бою, десять років тому.

Всі схопилися на ноги, повні обурення. Зчинилося загальне сум'яття, бо воїни, які не мали зброї, кинулися до своїх наметів.

— Вистрелив зблизька, в самісіньке обличчя! — лунали гнівні вигуки.

— Атсістамокон упав убитий!

— Ні!

— Впав!

— Це Гарний Юнак упав!

— Атсістамокон його вдарив!

— Атсістамокон лише поранений.

— Гарний Юнак убитий!

Ми були певні, що зараз почнеться бій, цього разу вже справжній.

— До намету! — гукнув брат Міцний Голос і схопив мене за руку. — Біжімо до намету!

— А бій буде? — спитав я з страхом і надією.

— Буде! Біжи, біжи!

Він біг притьмом і тягнув мене за руку так, що я ледве встигав за ним.

— Де твій лук? — гукнув брат мені на вухо.

— Лук? — перепитав я, задихаючись.

— Ну, лук! Твій лук для стрільби!

— Для стрільби?

— Авжеж!

— У кого ж стрілятимем?

— Не будь телепнем: в них, в крі!

Зараз йому вже не треба було мене тягти: я сам біг уперед, мов шалений. Скидалося на те, що зараз почнеться добра стрілянина! А може й мені пощастить загнать стрілу якомусь ворогові, одному з цих зрадників?..

Але те збудження швидко вщухло! Ворогів у нашому таборі не було. Воїни закипіли справедливим гнівом, але зараз же прохололи. Воїни крі похопилися перші і почали вгамовувати інших, приязно гукаючи:

— Це добре! Це добре!

— Що добре?

— Добре, що Гарному Юнакові попало! По заслузі!

До Атсістамокона підбіг верховний вождь крі і, швидко глянувши на нього, вигукнув з полегшенням:

— Очі цілі? Тоді одужаєш.

В Атсістамокона текла кров з обличчя, але, мужньо зносячи біль, він лагідно усміхнувся і зневажливо махнув рукою:

— Пусте!

Він міцно потиснув простягнуту руку вождя.

— Ти добре зробив, Атсістамоконе! Вважаю, що ти по заслузі вдарив Гарного Юнака і засуджую його вчинок. Зараз від тебе залежить — чи треба його нам покарати, якщо, звісно, він ще живий.

— Це непотрібно! Я сам покарав його!

— Чую голос справжнього воїна!

Обидва глянули на Гарного Юнака, який і досі лежав у траві непритомний, оточений юрбою воїнів.

— Він мертвий? — спокійно спитав вождь крі.

— Мабуть, живий! — відповів Атсістамокон. — Я вдарив його тільки обухом.

Намагаючись залагодити прикре враження, вождь крі заявив чорноногим, що на честь їхнього племені та спільної дружби він влаштує сьогодні ввечері у своїм таборі бенкет з танцями.

— Чи ви прийдете? — спитав він.

— Прийдемо, — охоче згодились наші воїни.

Гарний Юнак незабаром прочумався. Він залишився живий і здоровий. Так само й Атсістамокон швидко отямився, і тільки на все життя позоставалися в нього на обличчі під шкірою сині зерна пороху.

Того вечора, під час бенкету в таборі крі, Гарний Юнак підійшов до Атсістамокона і сказав:

— Доля цього не хоче… Нема чого нам братися за чуби! Думаю, що ми повинні стати друзями.

І я так думаю, —

1 ... 28 29 30 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маленький Бізон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маленький Бізон"