Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Повернення до зірок 📚 - Українською

Читати книгу - "Повернення до зірок"

295
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Повернення до зірок" автора Едмонд Мур Гамільтон. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 49
Перейти на сторінку:

Ще одна, ледь помітна група аборигенів рухалася далеко у тому ж напрямку.

— Отже, там дійсно місто, — сказав Шорр Кан. — І космодром, — Він задумався, — Безсумнівно, Нарат Тейн зараз збирає своїх прихильників. Мені здається, на планеті ось-ось з’являться кораблі бунтівних графів. А ці кали біжать їх зустрічати.

Ґордон відчув, як усередині все боляче стислося.

— Навіщо він їх збирає?

— Для нападу, який готується вже давно — спокійно пояснив Шорр Кан. — Напад графів Зовнішнього Космосу і орди Нарат Тейна на Фомальгаут.

Ґордон скочив, вчепився Шорр Кану у горло і струснув його.

— Напад на Фомальгаут?! Ви знали про це і мовчали?

Обличчя Шорр Кана залишилося незворушним. Голос теж, хоча йому і було важко говорити.

— Будьте розсудливі, Джоне. Хіба була у нас після втечі з Аарау хоч хвилинка для спокійної розмови? Він дивився прямо, не відводячи очей, і Ґордон відпустив його, хоча і через силу. Джона мучили відчай і почуття провини. Не можна було залишати Фомальгаут і принцесу Ліанну.

Починаючи з пастки, яку їм підстроїв Нарат Тейн, Ґордон усвідомлював, наскільки велика небезпека. І все-таки залишив Ліанну. Згадалися їх зустрічі, отруєні гіркотою нерозуміння, згадалися закиди Ліанни. Зовсім не заради неї, як вона вважала, перенісся він через безодні простору і часу, а виключно заради небезпечних пригод. Ніби їх не було на Землі XX століття.

Ці закиди розгнівали його, і він її залишив.

— І коли вони нападуть? — Запитав він тремтячим голосом.

Краєм ока він бачив, як Хелл Беррел говорить щось, розмахуючи руками, але вся його увага була поглинена відповіддю Шорр Кана. Той знизав плечима.

— Як тільки їх розрізнені сили зберуться разом. Що ж до точної дати… Сін Крівер не ознайомлювали мене з усіма подробицями плану. Точно знаю одне: супроводжувати важкі транспорти, які будуть перевозити всі ці негуманоїдні полчища, повинні єгері графів.

Стиснувши кулаки, Ґордон постарався заспокоїтися.

— Яка ж роль відводилася Х’харнам? Ви говорили, що у всій зоні Межі їх всього декілька. Шорр Кан похитав головою.

— Нічого не знаю. Сін Крівер вважав за краще не розповідати про свої стосунки з Х’харнами. Він говорив мені тільки те, що вважав за потрібне сказати. Безсумнівно, на дві третини це була брехня, — Помовчавши трохи, він продовжив дуже серйозним тоном: — Я особисто схиляюся до гіпотези, що Х’харни мабть намір використати Сін Крівера і його союзників для витягування каштанів з вогню. Знову зробивши паузу, Шорр Кан подивився на товаришів з сумною посмішкою:

— Власне, саме тому я і втік з вами з Аару. Адже для цих чудовиськ немає нічого простішого, ніж вгадувати наші думки і наміри. Робиться це абсолютно непомітно, жодного захисту не існує. У будь-який момент вони могли з’ясувати, що у мене є власні плани, які далеко не в усьому збігалися з планами Сін Крівера.

— А ви не пробували коли-небудь грати чесно? — Запитав Хелл Беррел.

— Так, і досить часто. І взагалі, я ніколи нікого без потреби не обманював.

Хелл плюнув з гримасою огиди. Втім, Ґордон недослухався до цієї розмови. Стиснувши кулаки, він походжав взад- вперед. Очі його були широко відкриті, але він нічого не бачив.

— Потрібно повернутися на Фомальгаут, — сказав нарешті він, — І якнайшвидше.

— Цікаво, яким це чином? — Запитав Шорр Кан. — Здогадуюся, що у вас на думці. Викрасти один з кораблів, які ось-ось прибудуть, і утікти звідси. Послухайте, друже, будьте розсудливі!

— Шорр Кан — найбільший негідник з усіх, кого я знаю, — промовив Хелл Беррел. — Але зараз він має рацію. Кожен корабель буде оточений натовпом цих крилатих чудовиськ.

— Так, — підтвердив Ґордон, — Але це нічого не змінює. Корабель нам необхідний. Отже, ми зобов’язані його роздобути.

Після довгої хвилини Шорр Кан сказав:

— У нас є один шанс…

І замовк. Ґордон і Хелл Беррел затамували подих, побоюючись злякати привид надії. Шорр Кан покусував губи, занурившись у роздуми. Вони терпляче чекали. Нарешті зважившись, він подивився на Ґордона:

— Припустимо, нам це вдалося. Ми отримали корабель і повернулися на Фомальгаут. Я трохи знаю принцесу Ліанну. Вона повісить мене відразу ж після посадки.

— Я зроблю все, щоб цього не сталося, — сказав Ґордон.

Сказано це було не дуже переконливо, і Шорр Кан це відчув.

— Але що ви можете гарантувати? І взагалі, як можна гарантувати, що якщо не вона, то ще хтось такого не зробить?

Ґордон розумів, що у їхньому становищі брехня недопустима.

— Нічого гарантувати я не можу. Але думаю, впливу у мене досить, щоб вас врятувати. Я майже впевнений. Хоча, звичайно, ви своїми вчинками заслужили найгіршу кару.

— Ваше «майже» не дуже обнадіює, — зазначив Шорр Кан. — Однак… — Він подивився на Ґордона, і той зрозумів, що колишній диктатор ще раз зважує подумки всі «за» та «проти», — Так, іншого виходу немає. Дайте слово честі, що ви зробите все можливе.

— Добре. Якщо ви допоможете нам дістатися до Фомальгаута, я докладу всіх зусиль. Шорр Кан розмірковував ще хвилину.

— Домовилися. Якби у мене в минулому не було можливості переконатися, що ви дотримуєтеся безглуздого звичая тримати слово, я б, ясна річ, сумнівався. Але я вам вірю.

Хелл Беррел хотів щось сказати, але закашлявся від обурення, і Ґордон випередив його:

— То що будемо робити?

В очах Шорр Кана майнула лукава іскорка.

— Є лише один спосіб вибратися звідси: в одному з кораблів бунтівних графів, які з’являться за загонами Каллів.

— Але ви щойно стверджували, що захопити корабель неможливо…

— Так, — посміхнувся Шорр Кан. —

1 ... 28 29 30 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повернення до зірок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повернення до зірок"