Читати книгу - "Бріда"

Чи не перейшла Вікка за межі свого впливу та своєї влади? Чи не намагалася вона втрутитися в те, у що не мала ніякого права втручатися?

«Те, що перебуває зовні, набагато важче змінити, аніж те, що перебуває всередині».

Хто це сказав? Бріда інстинктивно і злякано розглянулася навкруги. Але була цілком певна, що не побачить нікого.

То був Голос.

Один із тих, які хотіла розбудити в ній Вікка.

Бріда опанувала своє збудження та свій страх. Протягом якогось часу мовчала, сподіваючись почути щось іще — але змогла почути тільки вуличний шум, звуки, що долинали від якогось далекого телевізора та всюдисущий гуркіт світу. Спробувала прийняти ту саму позу, в якій перебувала раніше, думати про ті самі речі, про які вона думала. Усе відбулося так швидко, що вона не встигла навіть злякатися — або відчути гордість за себе та свої успіхи.

Але Голос таки повідомив їй дещо. Навіть якби всі люди на світі довели їй, що це тільки гра її уяви, навіть якби часи полювання на відьом несподівано повернулися, і їй би довелося постати перед судом інквізиції й померти за це на вогнищі, вона мала повну й абсолютну впевненість у тому, що почула голос, який належав не їй.

«Те, що перебуває зовні набагато важче змінити, аніж те, що перебуває всередині». Звичайно ж, голос мав би сказати дещо монументальніше, оскільки вона почула його вперше в цьому своєму перевтіленні. Але несподівано Бріда відчула, як її опановує величезна радість. У неї виникло бажання зателефонувати Лоренсу, поїхати до Мага, розповісти Віцці, що її Дар нарешті виявив себе, і тепер вона з повним правом стала частиною Традиції Місяця. Вона кілька разів пройшлася по кімнаті, викурила кілька сигарет, і минуло не менш як півгодини, перш ніж вона змогла опанувати себе й заспокоїтися настільки, щоб знову сісти на ліжко, на якому досі був розкладений весь її одяг.

Голос мав рацію. Адже Бріда віддала зовсім чужій жінці свою душу, і — хоч би яким абсурдом це здавалося, — їй було набагато легше віддати свою душу, аніж змінити свою манеру вдягатися.

Лише тепер вона почала розуміти, якою мірою ці вправи, що начебто не мали ніякого глузду, змінили спосіб її життя. Лише тепер, почавши змінюватися зовні, вона усвідомила, наскільки змінилася всередині.

Вікка захотіла знати все про Голос, коли вони знову зустрілися з Брідою — усі подробиці були занотовані у «Книзі Тіней», і Вікка залишилася задоволеною.

— Чий то був Голос? — запитала Бріда.

Але Вікка мала сказати дівчині щось набагато важливіше, аніж відповідати на одне з її вічних запитань.

— Я вже тобі показала, як можна повернутися на дорогу, яку пройшла твоя душа під час твоїх попередніх перевтілень. Я розбудила це знання, розмовляючи безпосередньо з нею — з твоєю душею — за допомогою символів та ритуалів, що їх винайшли наші предки. Ти чинила опір, але твоя душа була задоволена, бо знову зустрілася зі своєю місією. Тоді як ти дратувалася, виконуючи вправи, нудилася, танцюючи в ритмі світового шуму, мало не засинала під час ритуалів, твоя потаємна сторона знову пила мудрість Часу, пригадувала те, чого вона вже навчилася, й зерно проростало в тобі, хоч ти й не знала, як. Проте настав час, коли ти маєш почати засвоювати нову науку. Цей процес називається Висвяченням, бо саме тепер ти почнеш навчатися того, чого тобі треба навчитися в цьому житті. Голос повідомив тобі, що ти вже готова.

Відьомська Традиція вимагає, щоб Висвячення відбувалося на Рівнодення в ті дати року, коли тривалість дня і тривалість ночі абсолютно однакові. Найближче Весняне Рівнодення буде 21 березня. Я хотіла б, щоб твоє Висвячення відбулося саме в цей день, бо й сама я висвятилася на Весняне Рівнодення. Ти вже вмієш користуватися інструментами і знаєш, які ритуали необхідно виконувати для того, щоб завжди тримати відкритим міст між видимим і невидимим. Твоя душа знову й знову спогадує те, чого вона навчилася у своїх попередніх життях — вона робить це завжди, коли ти виконуєш якийсь із уже відомих тобі ритуалів.

Коли ти почула Голос, ти перенесла у світ видимий те, що вже відбулося у світі невидимому. І ти також зрозуміла, що твоя душа вже готова зробити наступний крок. Ти досягла своєї першої великої мети.

Бріда пригадала, що раніше вона також дуже хотіла побачити осяйну цятку. Але відтоді як вона почала міркувати над проблемами кохання, це бажання з кожним тижнем здавалося їй усе менш важливим.

— Тобі залишилося відбути ще тільки одне випробування, перш ніж ти будеш готова до свого Весняного Висвячення. Якщо тобі не вдасться відбути його тепер, не переживай — попереду в тебе ще багато Рівнодень, й раніше чи пізніше ти будеш висвячена. Досі найбільших успіхів досягло твоє чоловіче начало, чия мета — пізнання. Ти знаєш, ти спроможна зрозуміти те, що ти пізнаєш, але ти досі не навчилася як слід застосовувати велику жіночу силу, одну з наймогутніших у процесі перетворення. А пізнання без перетворення — не мудрість.

Ця сила завжди була проклятою могутністю всіх, хто чаклує, загалом і жінок-чаклунок зокрема. Вона добре відома всім, хто топче ряст на нашій планеті. Усі знають, що саме ми, жінки, є великими охоронницями її таємниць. Через неї ми приречені блукати в небезпечному й ворожому світі, бо вона була розбуджена нами, а у світі були такі місця, де її ненавиділи. Жінка, яка доторкнеться до цієї сили, навіть сама про те не здогадуючись, буде прив’язана до неї протягом усієї решти свого життя. Вона може бути її володаркою або її рабинею, може перетворити її на силу магічну