Читати книгу - "Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї"

– Якою буде Покрова (14 жовтня), такою й зима. Холодна Покрова – чекай морозів, з дощем – чекай сльоти цілу зиму, холодний дощ – будуть заметілі в ту пору року, коли він іде.

– Весну визначає Степан (9 січня), чи рано зійде сніг – Тетяни (25 січня): якщо є сніг – то рано, якщо нема чи мало – то пізно, будуть і в березні снігопади.

– На Громниці (Стрітення, 15 лютого) відлига, то рання весна, а морози – пізня. Вода стоїть – будуть щедрі трави, якщо на Громниці півень нап’ється, то на Юрія (6 травня) – корівка напасеться.

– Якою буде Явдоха (14 березня) – теплою, сонячною чи хмарною, дощовою – таким і літо.

– Якою осінь має бути, визначає Пантелеймон (Паликопа) – 9 серпня.

Ще, сказати б, астрономічні прикмети від Пелагеї:

– Зірно в ніч на Різдво – добре вродять жито й овес.

– Зірно перед Великоднем – на добрий врожай овочів.

– Сонце заходить велике, червоне – жди вітряної погоди.

– Сонце опівдні починає бриніти, наче затьмарюється, – до дощу.

– Викочується вранці яскраво-жовте сонце – погідний день і ще три дні.

– Якщо місяць взимку дуже яскравий – на холодну мокру погоду.

– Як правило, дощова погода припадає на ті періоди, коли місяць зменшується.

– Малий серпик місяця ніби надщерблений – до переміни погоди.

– Рання зірка (Венера) ніби побільшала, стала світло-блакитною – різко потепліє.

– Багато зір (без хмар) на сході – на морозну погоду.

– Білі хмарки над Возом (Велика Ведмедиця) на Трьох святих (12 лютого) – добре вродить гречка.

– Не видно зір на Святвечір (6 січня) – тривожний рік.

– Перша зоря увечері перед Водохрещем (18 січня) з півдня – добрий рік.

– Найвищу зорю (Полярна – В. Л.) побачив (побачила) на Благовіщення (7 квітня) – буде успіх у тебе і в роду.

З самого раннього дитинства людина, крім того що радіє, сміється, розмовляє, робить вчинки й кидає комусь виклик чи приймає виклик від когось, ще й боїться. Це теж природне почуття, адже людина – жива істота, до того ж наділена відчуттями, іноді гострими, а ще фантазією, часом неабиякою.

На нашому хуторі, за яким починався ліс, було чого боятися. Шум дерев, навіть шелест листя, тріск гілки під ногою чи лапою невідомо кого, зітхання, окрики звірів чи птахів, крик сови (пугача), далеке вовче виття – усе це наповнювало життя таємничістю. І страхом. Боялися ми, малі, часом і дорослі. Хоча коли довго живеш, скажімо, на хуторі, на те, що іншого лякає, вже не звертаєш уваги. Принаймні, великої уваги. Уявляю, що почувала б міська людина, яку б залишили ночувати саму на такому хуторі.

І весь час, скільки пам’ятаю, бабуся Палажка… проганяла страх. З хутора, а головне – з наших душ.

Ось деякі її настанови щодо страху:

– Не бійся – Бог знає, коли тебе захистити.

– Усе живе, яке тибе лякає, тоже боїться.

– Як замахнеться хто сильніший, подумай, що то він себе самого б’є, і мусить він одвести руку і другою помахає.

– Порозумітися можна і з мурахою, птахою, лисицею, вовком.

– Пес чи вовк чують твій страх. Али при зустрічі не замахуйся, крикни менше та голосніше, повторюй одні й ті слова, а ще кажи слова, які б сказав людині. Пес зрозуміє, як кажеш «песик», але ричатиме на твої чорні слова.

– Старі люди кажуть, що гадюка повзає, щоб, зустрівши людину, напитися неїного страху. Не нападай першим на змію, вона й ни зачепить. Забравши твій страх, поповзе далі. Кажуть люди: людину, яка стоїть, змія ніколи ни вкусить.

– Три найбільші оборони від нечистої злої сили – хрест, свічка і свячена вода.

– Хрест виставлєй, тико коли сила велика проти тибе йде. А ліпше, як чуєш небезпеку од чогось чи од когось, торкнися правою рукою, найліпше трьома пальцями, котрими хрестишся, натільного свого хрестика, а подумки молитву прокажи, яку знаєш, – «Отче наш» або звернися до свого святого, іменем якого наречений ци наречена. Казала мені жінка їдна, що помагає коротка молитва «Ісусе, поможи прогнати з дороги того, хто недобрим стрівся. Три зірки на небі, три дороги пройду, три рази молитву прокажу. Амінь».

– Свічка помагає проти русалок, проти дідка (домового. – В. Л.), котрий розходився. Кажи при тому: «Ти не спиш, і я не спатиму, тобі світитиму, доки ни заснеш». Він і сховаєця, стихне, бо тоже спати хоче. А ще від страху перед громом, тоді тре’ запалити свічку, освячену на Громниці (Стрітення – В. Л.). Кажуть, грім, таку свічку почувши, сили втрачає і до того місця ни йде.

– Свяченої води випий перед далекою дорогою, якої боїшся. Обмий губи і лоба, як ни хочеш іти, а треба.

– Четверта (а може, й перша) велика поміч од молитви. Ранок з неї починай, перед сном молися, перед дорогою помолися або хоч перехрестися. А нападе страх – кажи: «Не боюся, бо зо мною молитва».

– Ни варто боятися: темряви, бо тоді з неї ніхто не вийде; ворогів, бо як готуєшся, що хтось зіврочить, то й зіврочить; лихого слова, бо воно, як ни боїшся, до того, хто сказав, вернеться; прокльону, бо до доброї людини те ни пристане; грому, бо є громнична свічка; смерти, бо що судилося – те ни обминеш, а боїшся – кажи, що багато ще ни зробив на цим світі; звірів, бо вони тибе бояться; мертвих, бо вже пожили на цим світі…

– Страх вивітрюється, ще коли про щось добре подумаєш. Коли на сонце подивишся або вдалину. Погані думки, наляканість тоже зникають, як удалину дивишся, особливо на чисте безхмарне небо. Сон нидобрий приснився – глянь скоріше у вікно – забудеться.

– Трапиться увечері ци вночі поуз могилок [10] йти, боїшся – заздалегідь, при підході, перехрестися і при першому крижі [11]. А ще – не дивися в той бік, бо здаватиметься, що хтось виходить.

– Ни од звіра, ни од страху, що, здається, за плечима виріс – не біжи. Біг – то твій найбільший переляк. Втікай тико од далекої небезпеки.

– Не бійся при хворобі. Думай і говори про добре. Чують твої слова Бог, і Матір Божа, і Янгол твій. Думають: «Цяя людина ще хоче жити, послужити Богові на землі, цяя людина ще чогось ни зробела». І сам про те думай, чого ти ще не зробив. Ще дітей на ноги ни поставив. Ще ни добудував щось. Ни доглядів.

– Їдна жінка казала, що заболіла,