Читати книгу - "Право на істину, Олег Костянтинович Романчук"

Дібрати персонал було не важко. Бажаючих потрапити в охорону першого підрозділу “Урлауба” виявилося більш ніж достатньо. Основна маса — юнаки з націонал-демократичної партії. Вони отримали есесівську форму, автомати, кулемети, щоправда, з холостими набоями, і вишколених вівчарок.

Все, що мають робити, їх навчили колишні соратники гера Закса, його друзі з ХІАГ — Федерального союзу ветеранів військ СС. Молодики з НДП пройшли чудовий вишкіл, і коли делегація ХІАГ відвідала наш табір, то відзначила, що охорона діє майже як у старі добрі часи. Погодьтеся, це неабияке визнання професіоналізму “Урлауба”.

Що за уїк-енд мав бути минулої суботи? Відкриття. Офіційне відкриття табору. Мав прибути гер Закс із своїми друзями. Було розіслано запрошення багатьом іншим поважним громадянам країни. Ціни за перебування в нашому таборі майже такі, як вхідні квитки у “Фронт”. Я більш ніж переконаний, що бажаючих провести канікули, відпустку, уїк-енд під наглядом кваліфікованих вихователів буде більш ніж досить. Пом’янете моє слово. Я страшенно шкодую, що не зумів прибути на відкриття. Признаюсь вам по секрету, звичайно, що з наступного року ми відкриваємо чотири філіали “Урлаубу” в Арізоні, Огайо, Каліфорнії та Неваді. Що б там не говорили, а в американців розмах куди ширший, ніж у нас. І на розважальній індустрії вони знаються, як ніхто. Щоправда, в даному випадку ми таки втерли їм носа. Ха-ха-ха!

Чи мені відомо, що табір щез і разом з ним уся охорона, найповажаніші громадяни Леопшіца та гості? Що за нісенітниця! Я щойно повернувся з ділового відрядження. Я вам уже казав… Це якесь непорозуміння… Ви не маєте права мене заарештовувати!..

Ганс Шлегер, фоторепортер газети “Більд ам монтаг”:

— Чи я впізнаю, хто зображений на цій фотографії? Що за питання! Ви мене ображаєте, гер Брукгарт. Звичайно, впізнаю! Тим паче, коли сам робив це фото. В центрі глава концерну “Вальтер унд Закс”… Ні. Одяг його мене не дивує. Такі умови гри-відпочинку — всі відпочиваючі грають роль “кацетників”. Ульріх Закс, як завжди, у колі своїх найближчих друзів. Навіть тут. Настрій у всіх чудовий. Хіба не видно? Чи я знаю, що трапилося? Та всяке говорять. Мене це не цікавить. Я зробив усе, що від мене вимагали — дав репортаж з відкриття розважального закладу фірми “Урлауб”. Більше мені нічого не відомо. Знаєте, чим менше знаєш, тим краще спиш.

Франц Шмідлінг, член ХІАГ:

— Акцію фірми “Урлауб” можна лише вітати. Порядок є порядок. Навіть під час відпустки. А порядок і дисципліна — це запорука всього. Розумієте, ВСЬОГО, гер Брукгарт. А то, чи бачите, Гавайї, Мальдіви… Чортзна-що! Я чув, як охорона цього “шоу-концтабору” просила, щоб їм дали справжні набої… Як я їх розумію!.. І, повірте, не втерпів, щоб не сказати їм: “Не поспішайте, хлопчики. Ваш час ще не настав…” Мені дуже шкода, що так несподівано таємниче щез гер Закс. Таких би нам побільше. Що я думаю з приводу його зникнення? Здається мені, що тут без лівих не обійшлося…

Генріх Крюгер, чиновник кримінальної поліції:

— Нічого подібного я в своїй практиці не зустрічав. Якась диявольська оборудка! Нам достеменно відомо, що саме в цьому місці на чотирьох гектарах розкинувся “шоу-концтабір” фірми “Урлауб” і… жодного сліду. Розумієте, ЖОД-НО-ГО! Нечувано! Можете вважати нас за кретинів, невігласів, психопатів, але факт залишається фактом: ані найменшого сліду будівель…

Гюнтер Штайн, біофізик:

— Ви хочете прокоментувати цю аномалію в діяльності “Урлауба”? Ну що ж. Я вельми потішений з того, що така серйозна установа, як ваша, гер Брукгарт, вдалася до моїх послуг. О, та ви, я бачу, непогано знаєте мої роботи з питань матеріалізації психічної енергії. Так, я цілком допускаю, що на відносно невеликій площі, яку займав неоконцтабір, відбулася концентрація психофізіологічних та інформаційних полів індивідумів, що там перебували. І досягла вона такого високого ступеня концентрації, що змогла перенести цей шоу-заклад в інший час… Гаразд, спробую пояснити більш популярно. Справа в тому, що всі учасники цього уїк-енду настільки прониклися ТІЄЮ атмосферою… Розумієте, про що мова? Усі ці охоронники, вірніше, молодики, що виступали в ролі охоронників, відпочиваючі в ролях “кацетників” — всі вони створили таку психофізіологічну атмосферу в навколишньому просторі, що стався прокол, якщо хочете, локальна руйнація часового конти-ніуму. Теоретично весь цей розважальний заклад “Урлауба” з його учасниками опинився десь на межі 30-х і 40-х років.

Віллі Шарф, особистий представник рейхсфюрера СС:

— Доповідайте, гауптштурмфюрер. Схоже, у вас сьогодні з’явилась нова партія в’язнів?

Пауль Нейман, комендант табору, гауптштурмфюрер:

— Так точно, гер групенфюрер. Сьогодні, 26 липня 1942 року, о дев’ятій сорок п’ять пригнали нову партію на перевиховання. Самі психи. Дехто з них кричав, що володіє мільйонами, погрожував прийняти міри, навіть страхав охорону.

Віллі Шарф:

— Сподіваюся, ви зумієте порозумітися і з цими мільйонерами?

Пауль Нейман:

— Хіба нам уперше, гер групенфюрер?..

Капітан Лукаш уважно дивився на прибулого. Слідчий Комісії в особливо важливих справах людства мав нашивки полковника Космічної розвідки. Високий, худорлявий, з гачкуватим носом, міцно стуленими губами і трохи примруженими очима, він справляв враження допитливої і напрочуд врівноваженої людини. Сивина на скронях робила полковника дещо старшим і поважнішим, ніж то звичайно буває в такому віці. Можливо, на довколишніх якось впливала Відзнака Доблесті, що сяяла на сорочці кольору хакі: невеличка золота змія, що кусає себе за хвіст, — стародавній символ людини, котра почала пізнавати навколишній світ і саму себе. Нагороджували цією відзнакою тільки у виняткових випадках, за особливі заслуги в освоєнні космосу.

Капітанові Лукашу не було