Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Поетичні твори, Федькович Юрій 📚 - Українською

Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поетичні твори" автора Федькович Юрій. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 71
Перейти на сторінку:
може серденько забуть…

Дурне ти серце!.. Ану, в кут,

Ви, давні думи,- бо заплачу!..

Пішло то серденько козаче

До циган в найми… Що ж робить!

Що серцю любе - лиш любить.

Чи як ти кажеш, друже-брате?

Ти добре радив, коли ж кляте

Годі навчити було!.. Гляв -

І, як у той крутіж, упав

У ті прокляті чорні очі!

І хочеться, і ще ся хоче -

Хоть серце зна, що пропадає -

У ту хатиночку у гаю!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Да що ж я маю нарікать -

Хіба не вірне вна любила?

О боже правий, боже милий,

Один, один я виноват:

Одного серця було мало!

А як коханого не стало -

Тоді я догадавсь, коли

Той гострий ніж, бо затроєний

Таков отрутою, що й гинуть,

І жити годі!.. А ти знав

І все казав,- а я не слухав…

Де вже в кохання того уха! -

І ю втопив, і сам пропав!

 

Прийми ж, брате Николаю,

Оцю мою думу

Да ще й другим дай читати,

Най вчаться розуму,

Та з коханням не жартують -

Кохання не жарти!

Серце наше невеличке

Не тяжко роздерти,

А загоїть єго тяжко:

Криваве і згине…

То не болить, пане-брате,

Що підеш в могилу

З неубитим цілим серцем -

А болить з убитим!

Ліпше на сім білім світі

Душу загубити,

Як серденько зарізати!

Уб’єшся - спочинеш,

А так - годі в світі жити,

І гинуть не згинеш.

Чи як кажеш, Николаю?

Хтозна, може, й брешу!..

Да що робить: коли зачав -

Нехай вже допишу…

 

Du, braunes Kind, was starrst du so Hinein in die silbernen Wellen?

Neubauer 48

 

 

Пролог

 

У неділю вранці-рано

Б’ють залізо два цигани.

А у лісі в матридуні

Сидить собі пишно-думно

Циганочка молодая -

Матридуну обриває -

Та й словами промовляє:

«Матридуно, матридуно,

Кривавії квіти!

Чо я така нещаслива

В широкому світі?

Чого мене убивають,

Як теє залізо?

Чо він мене не зарізав,

Ножем не зарізав

На неділю в опівночі?

Була б я не знала,

Як він з другов кохається,

Мене забуває,-

Той невірний багацький син…

А я го кохала,

Я му волю учинила,

Я все єму дала,

Усьо, усьо!.. Матридуно,

Єдина ти моя,-

Я го вірне полюбила…

Гоя, гоя, гоя…

Горе моє несповіте!

Я вірне любила!..

Я він лишив свою Цору,

Він мене покинув,

Ні ту квітку серед степу,

Стоптану ногою.

О!.. я єго нагодую,

Я єго напою -

Да не медом, не ситою,

Як досі поїла!

Матридуно, матридуно,

Кривава та біла,-

Я тобою го напою…

Гоя, гоя, гоя!..

Доле моя нещаслива,

Доле моя, доле!..»

 

Пішла лісом, ридаючи,

Під березов сіла;

То сміялась-реготалась,

То плакала-мліла,

То знов коси розплітала,

То знов заплітала.

А цигани Нестерюка

У шатрі співали:

 

«Під білою березою -

недоле моя!

П’є Нестерюк з циганочков

в неділю до дна.

- Циганочко-волошечко,

анумо здоров!

- Чого в тебе, Нестерюку,

на полах да кров?

- Циганочко-волошечко,

я кругав’я вбив,

А він мені рантух-полу

кров’ю да збрудив.

- Гой-гой, ти мій Нестерюку,

не птаха це кров!

- Цить-цить, душко-циганочко!

Анумо здоров!

- Здоров, білий Нестерюку,

пий, серце, до дна!..

Поховали Нестерюка

в вівторок до дня.

А циганка чесалася

да коси плела…

Засміялась - та у воду:

долів поплила».

 

 

I

 

Кохайтеся, пани-браття,

Коли серцю воля,

Тільки з серцем не жартуйте

З дівочим ніколи!

Бо го легко розкохати,

А тяжко впинити:

Кого вірне полюбило,

З тим хоче і жити.

А не зможе - чого жити?

Краще у могилу -

Аби тільки не самому,

Аби тільки з милим,

Аби тільки без розлуки!

Отак, пани-браття:

Коли годі кохатися,

Навіщо займати!?

 

Помер старий козак Соколій,

І ввесь маєток, бач, остав

По Соколієві удові:

Лани, степи, одая, став,

Стайні, побої прехороші,

Скриней чи три, чи штири грошей;

А що вже син - так що легінь!

Щоб добрим людям хоч усім

Такого козака діждатись!

Чи до роботи, чи гуляти -

Він перший на цілий окіл.

Недурно звали го й Сокіл,

Бо був раз парубок за себе!

Да лиш одна му була хиба:

З циганков покохавсь - та й ну!..

Да я не дуже і вину

Даю єму, бо раз циганка:

І в таліянина, і в франка

Таке я диво не видав!

Уздрів наш Марко - та й пропав,

Як той метеличок у цвіті!..

Коби на сім веселім світі

Очей лиш чорних не видать:

Побачив - вже й вдавився кат

І серцем, і душев, і волев!

Чи будь вірлом, чи будь соколом -

Вони приборкають на час!..

Так, бачите, і Марко наш

Гостив у світі. Бідний Марко!

Так б’ється, в’ється за циганков,

Аж пропадає! Що ж робить?

На те ми люди, щоб любить

Дівоче серце… Не іначе!..

А мати журиться та плаче,

Аж в стіни головов товче,

Та аж на колінках го молить:

- Покинь,

1 ... 28 29 30 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поетичні твори, Федькович Юрій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поетичні твори, Федькович Юрій"