Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Поетичні твори, Федькович Юрій 📚 - Українською

Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поетичні твори" автора Федькович Юрій. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 71
Перейти на сторінку:
покинь ту дику долю!

Люди стикаються - покинь!

Згадай, хто ти, і чий ти син,

І що у парі вам не бути!

Не діждала б я була чути

Такові речі!.. Онде ніж:

Возьми го, сину, та доріж

Нещасну матір!.. Поховаєш,

А на гробу ся повінчаєш

З циганкою!..

 

- Боже, боже!

Чо плачете, мамо?

Думаєте, що я справді

Циганку кохаю

Чи там з дівок яку-небудь? -

Не мав би-м роботи!

Я їх много перелюбив

Людям на охоту.

Нащо ліпше і кохати? -

А я вже сам, мамо,

Хотів її покидати,

Як учув, що слава

Пішла селом недобрая…

Я не люблю слави.

А хоть тоту дуритиму,

Котру загадаю,

А вженитися вже мушу,

Щоб мовчали люде.

Я женюся! А дівками

Потому хоть воду

Гатитиму - тільки буде!

Хорошов уродов

І вкрай світа їх загулиш -

Ледачі, та й тільки!

Пошукайте ж мені, мамо,

Хорошої дівки,

Але з грішми - чи чуєте?

Та й будемо сватать.

А як підем - то перший раз

Я, мамо, у хаті

І не гляну на дівчину:

Вона одуріє!

О, я їх налогу знаю!

Так, мамо, що вмію

Я вгадувать ті зазулі? -

Отак, паніматко!..

 

Виймив люльку, зажог губку

Та й вийшов із хати

Сміючися. А удова

На сто коньох їде!

Ухопила ціпок в руки -

Пішла до сусіди,

Щоб гарненько порадитись,

Як дальше робити

І де би то невісточку

Багату добити;

І такі-то часом люде

Бувають на світі!

Не все золото та срібло,

Що в очі ся світить;

Не всім треба дати віру,

Хто каже, що любить…

Да нехай це! Побачимо,

Що далі ще буде.

 

 

II

 

Хто шукає, той і найде,

Як то люди кажуть.

І Маркові вишукали

Таку, що й за князя

Не сором би - таке чудо!

Що красна, що врода,

А що віно: лиш гай один -

За днину не сходиш,

А про решту і не кажи!

От взялись за діло:

Зговорили, злагодились,

А в другу неділю

Вже й рушники Катерина

З кедрової скрині

Подавала - кращий Марку…

А сама аж гине,

Що погляне на легіня!

Да легінь не конче

Нев журиться. Сидить собі

Веселий, як сонце,

Та з газдами розмовляє,

Торги якісь ладить.

А Орлиха (се би теща)

Така уже рада,

Що аж гуля! «От господар!

Значно, що господар».

Соколиха собі рада,

Що з багатим родом

Посвахалась. Лиш Катруся

Думає-гадає,

Як то вона жити буде!

Чому ж не займає

Той царевич мальований?..

І сльози линули.

А Орлиха: - Що ти робиш?

Щоб я і не чула

Твоїх плачів! Він - господар:

Єму інше діло,

Моя доню, у голові,

Як за ручку білу

Істискати. Утрись, дочко!..

 

Отакі-то люди:

Вони судять - як нас видять,

Не заздрівши в груди,

Чим то серце потайливе

У нас нишком грає!..

А що Марко мій розумний

За столом гадає?

Нехороше він гадає:

Серце одурити,

Свіже серденько дівоче.

Неситий, неситий,

Нерозумний мій легіню!

Ти, друже, не знаєш,

Що то серце хоть маленьке,

А світ підбиває -

Цілий цей світ незмірений…

Така божа воля!

Не бог - серце орудує

Усев наша долев.

А де розум хоче вершить -

Пропав-єсь навіки!..

Серце першим, серце старшим

Паном чоловіка!

 

Уже зорі погасають,

Ранок наступає,

Устав Марко із-за стола,

Домів ся збирає.

- А що, мамо, хіба підем?

- Посидь ще, соколе! -

Просить теща.- Та я б сидів,

Так робота в полі,

Паніматко. Тепер весна!

- Нічо, нічо, сину!

Й я так люблю!.. От господар!

Но де Катерина,

Де вна ділась? - Лишіть, нене:

Може, пішла спати,

Протомилась - лишіть єї!

- Золотий мій зятю!

Як жалує свою рибку…

Розумний - та й годі!

Та як кажеш, мій соколе:

Остає при згоді?

На пречисту? - На пречисту.

Що слово, то слово!

- Нічо, синку! Добраніч же!

- Ідіте здорові,

Та приходіть до нас зчаста,

Аби обізнатись

З Катрусечков! Чи як кажеш?

- За то вже не знаю,

Паніматко: тепер весна -

Чи нам часу стане!

Да я буду приходити…

Ходім!..- Попрощались.

Марко пішов. А Орлиха

Гуля по господі

Та аж свище, така рада:

«Господар - та й годі!»

 

І отакі часом люди

Бувають на світі!

У них срібло, у них злото,

Усе, що ся світить,

Як в тих дітей нерозумних,-

А такі щасливі

В широкому сему світі!

Таки своє мливо

Молотимуть, сіятимуть

До самого гробу,

А ще, може, і в гріб возьмуть!

«Господар - та й годі!»

Лиш та Катря безталанна

Не ликує з мамов:

Лежить собі у кімнаті,

Умита сльозами.

«Колись прийду… нема коли!..-

Він мене не любить!

Боже, боже: себе й мене

Він марне загубить!

Так… не любить! - я виділа!..

Чого ж бо я плачу,

Коли ми ще ні вінчані?..

О, єго побачить -

Гірше шлюбу… що то шлюби!..

Що буде, то й буде:

Я без нього жить не можу!

Чому ж він не любить?..»

 

 

III

 

Сяють зорі, місяць оре,

Люди спочивають;

1 ... 29 30 31 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поетичні твори, Федькович Юрій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поетичні твори, Федькович Юрій"