Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Лицарі сорока островів, Сергій Лук'яненко 📚 - Українською

Читати книгу - "Лицарі сорока островів, Сергій Лук'яненко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лицарі сорока островів" автора Сергій Лук'яненко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 105
Перейти на сторінку:

Двадцять четвертий острів не міг прогаяти рідкісного шансу. Рослий, старший за Кріса, хлопець пішов уперед. Відтіснивши плечем Меломана і діставаючи меч із перев'язі, Кріс виступив йому назустріч.

- Один на один?

Хлопець кивнув головою. Кріс зупинився, оцінюючи свої шанси. Шансів було небагато. Свого супротивника він бачив на мосту з дитинства. Коли Кріс потрапив на острів, той уже вмів непогано битися, і його рідкісні появи на південному мосту віщували важкий день... До того ж він був сильніший.

Гортанно крикнувши, хлопець стрибнув уперед. Кріс ухилився, намагаючись вдарити збоку. Але той відбив удар і відскочив назад.

— Молодець, Генку! - вигукнув хтось. Той усміхнувся і знову кинувся вперед.

Через хвилину Кріс розібрався у його манері бою. Генка нападав, намагався вдарити і блискавично відступав. Він не те щоб добре володів мечем, але доросла вже сила робила кожен його випад смертельно небезпечним. А ухилявся від ударів Генка з котячою спритністю.

— Дай підміню, — сказав Меломан з-за спини. Кріс навіть не став відповідати. То був його бій. Ігореві-Меломанові не вистояти — йому просто не вистачить сил парирувати удари.

- Генка! Генка! — кричали четверо його товаришів. Ні, троє... Краєм ока Кріс помітив, що один не кричав. І ще була якась дивина в його зовнішності, ось тільки яка…

- Бий тридцять шостих! Бий алощитників! Генку, рубай!

Кріс став утомлюватися. Пальці оніміли і ледве стискали холодну рукоять меча.

- Генка! Генка! Генка!

Він відбив удар, але сталевий клинок, вибиваючи іскри, ковзнув уздовж леза його меча. Руку обпалило, по кисті розлилася липка теплота. Кріс перехопив меч у ліву руку, відступив. Це був кінець... Але й Генка зупинився. Чого б так? Невже він пощадить його, як у минулу бійку Дімка пожалкував дівчину, що відстала?

— Гей, щенята, — нудьгуючим голосом промовив Генка, — хто хоче його добити? Може ти, Інго?

Інга ще не рушила з місця, а Кріс вже зрозумів — це те саме дівчисько. Ось чому вона мовчала ... Дівчисько йшла до Кріса, але йому не ставало страшно. І тільки коли Інга зрівнялася з Генкою, Меломан, що жарко дихав за спиною, видихнув:

- У неї дерев'яний меч!

Надто голосно, його почули й вороги. І сама Інга. Вона обернулася до Генки:

- Захищайся!

Поряд з високим, мускулистим Генкою Інга здавалася ще молодшою. Тендітне дівчисько років чотирнадцяти, темноволосе, з великими очима. «Захищайся» прозвучало в неї швидше прохаче, ніж загрозливо.

— Ах ти, сволота, — заревів Генка, — отже, правда…

Він вилаявся брудно і зло, у себе Кріс нікому не дозволяв так лаятись. І підняв меч над головою: таким ударом можна було розрубати навпіл і дорослого. Але спізнився. Інга вже вдарила - невміло, просто двома руками штовхнула меч уперед.

Генка схопився за лезо, що ввійшло в тіло, і здивовано дивився на Інгу — та, збліднувши, відступала до Кріса, і закривавлений меч виходив з живота Генки, смугуючи йому пальці.

— Паскуда, обох вас кінчати… — прохрипів Генка, опускаючись на міст.

Інга ткнулася спиною в Кріса і завмерла, продовжуючи стискати виставлений уперед меч. Її било тремтіння. Кріс обійняв її правою рукою, та була в крові, але дівчинка не зробила спроби відсторонитися.

— Ти знаєш, що перебіжчик не повертається на Землю, навіть якщо його острів перемагає? - Запитав Кріс.

- Що? Знаю… — Інга раптом обм'якла, перегнулась, майже повисла на руці Кріса, і в рані у нього запульсував дикий біль. Кріс прошипів: «Відходимо», і став задкувати. Генку, що згорнувся клубком, відтягували його товариші, які зовсім очманіли від того, що сталося.

1 ... 28 29 30 ... 105
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лицарі сорока островів, Сергій Лук'яненко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лицарі сорока островів, Сергій Лук'яненко"