Читати книгу - "Майбутній мій, Юлія Бонд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Тарновська, запам'ятай. Гарненько запам'ятай, я і тільки я вирішуватиму: розважатися тобі чи ні. Ти моя дівчинка і мусиш мене слухатися. Завжди.
– Ти плутаєш полюси, Олеже. Ми з тобою розлучилися.
– Не неси нісенітницю, крихітко. Якщо ти ще не зрозуміла, то я тебе нікуди не відпускав, – здригаюся від владного голосу, а потім голосно скрикую, коли Олег кладе мене на стіл.
– Олеже, ти не можеш мене змусити бути з тобою. Я прийняла рішення і не збираюся його міняти, – заперечую до останнього.
– Я багато можу, маленька моя. Навіть не намагайся заперечити, не вийде.
– Але я ...
– Маше, більше ні слова, – перериває мене на півслові, змушуючи замовкнути.
У Олега відмовляють гальма. Задерши моє плаття до самої талії, одним ривком стягує через ноги тонкі мереживні трусики.
Закушую нижню губу, відчуваючи гарячі пальці на своєму трикутнику між ногами. Олег гладить тіло, окреслюючи контур горошини. Я відчуваю липку вологу на його пальцях і шокуюся, усвідомлюючи, що так швидко збудилася, варто було Олегу доторкнутися до мене.
Олег тягнеться до бретельок на моїй сукні. Приспускає їх, оголюючи груди. Запустивши долоню в чешку ліфчика, чіпає пипку. Спочатку легко торкається, а потім стискає, змушуючи мене видати тихий стогін.
– Ти хочеш мене, Маше? – Видихає біля мого рота, розстібаючи застібки на бюстгальтері.
– Хочу, – відповідаю я й Олег хижо посміхається, дивлячись мені прямо в очі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Майбутній мій, Юлія Бонд», після закриття браузера.