Читати книгу - "Блискавична для ельфа, Марита Полл"

— Секретар не пояснив своєї поведінки? - знову звернувся темний до Лейли. 

— Голосив, просив, навіть погрожував. Казав, що якщо не побачить пані Татію, то втратить голову. 

— Що йому від мене треба? 

— Дізнаємося. Саме цим я зараз і займусь. Тобі краще поки що не покидати свої покої. 

Сказав і вийшов, Квіл та Гварет за ним. Залишилися ми з Лейлою одні, та Джіні з нами. Я подивилася на дівчину. 

— Лейло, щось не так? Ти боїшся Джині? 

— Вона не здається грізною. Думаю ми потоваришуємо. 

— Тоді що? 

— Тут така справа… Я навіть сестрі не говорила, ось… — дівчина простягла мені конверт. — Я знайшла це у твоїй кімнаті. Відкривати не відкривала, але магічним зором перевірила, а ще перевірила папір на отруту. 

— На отруту? 

— Це улюблений засіб, позбутися від неугідних, у королівстві ельфів. Користуються переважно ельфійки, щоб позбутися суперниць. 

Жерсть. Пам'ятається у нас на землі, за старих часів, теж таким балувалися. Змащували листи отрутою, або сторінки книжок. Іноді отрути вистачало лише зіткнення зі шкірою, інколи ж потрапляючи в слину. 

Пам'ятаю в моїй улюбленій Анжеліці, їй отруїли нічну сорочку, отруйним плющем. Якби вона її надягла, то на ранок віддала б душу богу. Бррр. Не думала, що тут так само. 

Я обережно відкрила конверт і дістала з нього картонну картку зі срібними вензелями. На ній було написано 4 слова: «сьогодні опівночі, у альтанці». Ні підпису, нічого. Хто цей таємничий відправник? Хто може призначити дівчині зустріч опівночі? Дівчині, яка майже не виходить із своїх покоїв? Я навіть решти учасниць відбору ще не бачила. 

Можливо, варто розповісти Араторну? Але я швидко відкинула цю думку. Простягла картку Лейлі. 

— Ти ж не збираєшся туди йти? - запитала дівчина прочитавши написане на картці. 

— Збираюся. І ви двоє йдете зі мною. - я подивилася на неї і на кішку. 

— Ти з глузду з'їхала? Ми навіть не знаємо, хто це. А якщо це пастка? - обурилася Лейла. 

— Ось опівночі ми це й перевіримо.

АРАТОРН

Араторн вирушив до секретаря. Біля його кабінету темний залишив Квіла та Гварета, а сам не стукаючи увійшов. Массаріан, що сидів за своїм столом, підскочив як ужалений. На ньому обличчя не було.

- Ваше Сиятельство!

— Навіщо ти приходив до лури Татії? – перейшов одразу до справи Араторн.

— Його високість, наказав перевірити у всіх дівчат дар. Усіх перевірили ще вчора, лишилася тільки лура Татія.

— Що саме цікавить короля?

— Який дар мають дівчата.

— Навіщо це йому? У третьому турі, ми всі дізнаємося, який дар мають дівчата. – вдав, що нічого не знає Араторн.

— Не знаю, Ваше Сиятельство. Я йому сказав те саме, але він наказав перевірити, інакше не знести мені голови.

— Коли потрібно подати звіт?

— Сьогодні опівдні. Останні учасниці якраз уже прибудуть до цього часу. – відповів секретар.

- Лурі Татії було зле. Перевіриш її останньою.

— Добре, ваше Сиятельство. – одразу стало видно, що секретареві полегшало.

Потрібно щось придумати. Вони мають не так багато часу, як розраховував Араторн. Неможна показувати дар Татії. Якщо Аранель дізнається, що це вона блискавична діва, то буде дуже погано.

Вийшовши від секретаря, Араторн наказав Гварету знайти артефакт ілюзії. Квілу ж, наказав не відходити від покоїв Татії, ні вдень, ні вночі. Друзі зрозуміли його без слів.

— Скажи Ульвену, хай прийде до лури Татії у спокої. Знадобиться його допомога. - крикнув Гварету, що віддалявся.

- Що хотів секретар? - запитала Татія, як тільки темний увійшов у її покої.

— Король наказав перевірити, який дар мають учасниці відбору.

— Але ж через тиждень у нас і так буде тур із демонстрацією дару?!

— Татіє, король шукає тебе. Він хоче знати, хто така блискавична, щоб вона випадково не стала нареченою іншого. Масаріан повинен подати звіт опівдні.

- І що будемо робити? - злякалася дівчина.

— Спочатку треба дізнатися, чи є в тебе інший дар.

— А це може бути?

- Може. – у покої постукали і Квіл пропустив Ульвена.

— Татіє, познайомся, це мій друг Ульвен. Він дроу. А ще він може побачити в твоїй Аурі, чи маєш ти ще якийсь дар. Ульвен, приступай.

Ульвен підійшов до дівчини, став навпроти і примружився. У такому стані він залишався хвилин десять, а потім повернувся до Араторна і посміхнувся.

- У неї дивовижна магія. Вона може підлаштуватися і під цілительський, і під стихії вітру та води. А також є невеликий дар землі.

- Тепер зрозуміло, як ти змогла прив'язати до себе кішку. – глянув темний на дівчину. — Ульвен, нам потрібно швидко навчити її якомусь трюку з використанням одного з цих дарів. Бажано витягнути дар землі. У нас є не більше кількох годин.

— Що ж, завдання складне, але не нездійсненне.

Увійшов Гварет.

- Я дістав ще й підсилювач. – повідомив ельф.

- Чудово. Я настрою його на землю. Мені потрібно кілька хвилин. - Араторн узяв підсилювач і пройшов до столу.

Перенаправивши нитки в артефакті, темний зав'язав їх на магію землі, додав закріплювач, і, обернувшись, простягнув кулон дівчині.

- Одягни.

Татія беззастережно взяла кулон і надягла його на шию. Ульвен узяв із підвіконня горщик із квіткою і поставив на стіл.

— Я б попросив лишити нас самих, щоб не відволікати луру Татію. Їй знадобиться дуже багато концентрації.

Араторн кивнув, і всі покинули покої дівчини, крім гірської кішки.

ТАНЯ

— Заплющте очі, простягніть руку над цією нещасною квіткою, і постарайтеся відчути залишки його життя, які ще тепліють у ньому. - наставляв мене дроу.

Я робила все, що він мені казав, але не відчувала нічого.

- Сконцентруйтеся. Відчуйте силу всередині себе. Намагайтеся підхопити її і витягнути на поверхню.