Читати книгу - "Лавандовий грудень, Горова Ольга"

І тільки тут у думці Мили повернулося трохи прагматики, вона з деякою розгубленістю повернулася до Жені.

– А  куди саме ми зараз їдемо? - не зовсім уявляючи подальший розвиток подій, уточнила вона.

Без страху чи сумнівів, із щирим інтересом.

Женя уважно глянув на неї, скориставшись зупинкою на світлофорі, схоже, трохи сумніваючись у її реакції.

– У мене тут є квартира, Міло. Але, чесно кажучи, я б туди не їхав, вона мені у спадок дісталася від бабусі, вже коли я до столиці перебрався, і я їй не займався взагалі, — Женя посміхнувся трохи винувато та лукаво, ніби зізнаючись у «розхлябаності». – Не те місце, куди варто дорогу серцю дівчину везти, хіба що для шокового струсу.

Вона трохи зніяковіла, але й сама посміхнулася. І від того, ким він її для себе визначив, і тому, що він так це весело описав, нічого не уточнюючи по суті, проте так дивився, що хотілося розсміятися.

– Не думаю я, так само, що ти захочеш у моїх батьків зупинитися, – трохи ширше посміхнувся він, навіть із цікавістю глянувши в її бік після цих слів. – Та й живуть вони за містом тепер, перебралися до хати. А мені тобі тут все хочеться показати.

 Мила закусила губу, раптом зовсім зніяковівши. Вона не була впевнена, що справді готова ось так приїхати та зупинитися у його батьків. Адже це серйозно. І як хто? Але водночас сам факт згадки говорить багато про що. Від чого ще «лоскітніше та дивніше» всередині...

– Хоча, одразу попереджаю, я вас хочу познайомити, – Женя зловив її руку і поцілував пальці Міли, затримав долоню у своїй, не відпускаючи. Наче відчув і зрозумів усі думки та емоції. – Можемо в самому кінці заїхати перед від'їздом, щоб не затримуватися довго. Але мені хочеться, щоб ви знали один одного. Добре?

Начебто й спитав, а одночасно Міла відчула, що для нього це справді важливо і важить багато. Та і їй це чимало сказало. Якось не дуже впевнено знизала плечима, але кивнула.

– Добре. Так, а зараз ми куди? – спробувала все-таки з'ясувати.

– У готель, – тепер Женя якось невпевнено посміхнувся. – Я дуже гарний знаю, і він у центрі. Тобі там і з вікна все найцікавіше буде видно, і це саме серце «старого» міста. Там навіть відходити далеко не треба, щоб пам'ятки почати оглядати. Всі найцікавіші місця для першого знайомства з містом – поряд. Мені здається, що має сподобатися.

 Він дивився на неї з певним сумнівом, ніби побоюючись, що Мілі може не до душі припасти така ідея. Але вона була у захваті, якщо чесно! Спробувала придушити щасливу посмішку і не впоралася! Навіть трохи бентежні думки про ймовірне знайомство з його ріднею відійшли на задній план. З'явилося передчуття якогось дива! Начебто Женя їй Новий рік прямо зараз влаштував і запропонував святкувати, не звертаючи жодної уваги на календарні дати.

– Здорово! – бачачи, що не впоралася і він помітив її реакцію, таки засміялася. – Мені такий варіант дуже подобається!

А Женя задоволено посміхнувся, так і не відпустивши її руку.