Читати книгу - "Красуня для ловеласа, Каріна Іша"

Єва

До батьків Ігната ми приїхали вдень. Мене трохи трусило. Хоча Ігнат запевняв мене, що все буде добре.  Може все ж таки потрібно розслабитися і відпустити себе? Але всередині мене якась тривога.

Ми заходимо до будинку. Назустріч нам виходить Світлана Степанівна, мати Ігната. Мила жінка, невисокого зросту, з русою косою та карими очима. Тепер зрозуміло чиї очі в Ігната.

- Мама познайомся, це Єва, моя кохана дівчина.

- Дуже приємно, Світлана Степанівна, тобі можна тітка Свєта.

- Рада знайомству, - відповідаю я. Мені здається що ще трохи і я впаду від хвилювання в непритомність.

- Мама, а де батько? - запитує Ігнат.

- Батько в кабінеті, до нього прийшов якийсь чоловік, обговорює угоду. Зараз прийде до нас. Ходімо в сад. Я вже накрила стіл.

Ми збираємося йти, коли двері кабінету відчиняються і з нього виходять Сергій Степанович, батько Ігната та той, кого я ненавиджу. Руслан Кирилович, батько Артема. Його найменше я очікувала тут побачити.

Коли він виходив із кабінету, усміхався. Але побачивши мене, змінився в обличчі. Злісно провів по мені поглядом зверху вниз.

- Руслане, познайомся це мій син Ігнат та його дівчина Єва. - сказав батько Ігната.

- Дуже приємно познайомитися Ігнат. - відповів той, ігноруючи мене. Таке відчуття що я є порожнє місце тут.  - А з цією панночкою ми вже знайомі. Але краще б її не знав.

От гад. Це я маю ображатися на цю сімейку. На відміну від них, я їм поганого нічого не зробила. Розумію, що я в гостях, і не маю права зараз підвищувати голос і влаштовувати скандал.

- Руслан, я зараз не зрозумів твоєї поведінки. Поясни будь ласка, - невдоволено сказав Сергій Степанович.

- Що тут пояснювати? Це дівчисько колись зустрічалася з моїм сином. Ми її не прийняли, бо вона вірменка. Ми розлучили їх, змусили сина одружитися. А нещодавно син через цю погань розлучився. Каже, що любить її. Від бізнесу відмовився. Постійно п'є. А я дивлюся ти, - звертається він до мене, - часу не втрачала, знайшла собі багатшою. Вирішила, раз мого сина п'ять років тому не одружилася на собі, то знайшла нового бовдура. От не зрозумію, що вони знаходять у тобі. Напевно, ресторан через ліжко тобі Ігнат відкрив. Мені б було сором....- він не встигає договорить, тому що я підходжу і вліплюю йому ляпас. Мене накриває злість за себе та образа за батьків.

- Ніхто чуєте, ніхто не має права ображати та принижувати моїх батьків. Це ваш син козел.

Переводжу погляд на Ігната і розумію, що він щойно зрозумів хто перед ним стоїть і чий це батько. Я бачу, як він зводить руку в кулак від злості. Хапаю його за руку. Не хочу я бійки. Він начебто заспокоюється. Чи мені так здалося. Батько та мати Ігната дивляться на гостя ворожо. А мені так соромно, що вони про мене подумають після слів цього виродка.

- Руслан, угода анулюється, прошу піти з мого будинку зараз же. Ніхто не сміє ображати мою майбутню невістку. - різко видає Сергій Степанович.

- Сергію, ти серйозно? Готовий заради якоїсь дівки, втратити багатомільйонний контракт? Ти просто дурень.

- Вам краще звалити по доброму, - гарчить Ігнат, - або я за себе не відповідаю.

Той психує, прямує до виходу, різко повертається, злісно дивиться на мене.

- Ви ще пошкодуєте, особливо ти, погане дівчисько. - розвертається, грюкає сильно дверима і йде. І тут мене накриває істерика, сльози течуть по щоках, обпалюючи їх. Раптом відчуваю напад нудоти і я, вириваючи руку з долонь Ігната, біжу до вбиральні. Мені настільки прикро і боляче. Я відкриваю кран із водою, умиваю обличчя. Дивлюся в дзеркало. Чому саме так? Що про мене подумають батьки Ігната?

Двері відчиняються і в кімнату заходить Світлана Степанівна. Вона обіймає мене, цілує в щоку, гладить по волоссю, притискаючи до своїх грудей. Як моя мама обіймає та заспокоює мене. Я притискаюся до неї.

- Єво, заспокойся. Нічого страшного не сталося. Не думай про слова Руслана. Ти чудова дівчина і ми з Сергієм дуже раді, що ти з'явилася у житті нашого сина. Він дуже щасливий. Вперше бачу його таким. Ми навіть не сподівалися, що наш син здатний когось полюбити. Пішли до хлопців. 

Виходимо з кімнати, зустрічаємо Ігната, який, вочевидь, стояв під дверима. Він дивиться на мене так ніжно. Я йду в його обійми, притискаюся до нього.

Далі вечір минає без пригод. Ми вечеряємо. Потім п'ємо чай із малиновим пирогом, який я приготувала. Мама Ігната наполягає, щоб ми залишилися у них ночувати. 

Лежимо в ліжку в Ігнатовій кімнаті. У його обіймах мені спокійно. Я почуваюся захищеною. Він гладить мене по спині, я лежу у нього на плечі.

- Ігнат - тихо вимовляю його ім'я.

- Що Білосніжка?

- Тепер через мене твій батько втратив новий вигідний контракт? Мені так соромно.

- До чого тут ти? Ти ні в чому не винна. До речі, мої батьки в захваті від тебе. Ти їх зачарувала. Мама вже натякає про онуків. - посміхається, цілує мене у скроню. - Єво, я тебе дуже люблю. Це найголовніше, що ти повинна пам'ятати завжди. Не думай ні про що більше. Спи.

- І я тебе. Дуже кохаю.