Читати книгу - "Невинна й небезпечна, Ольга Обська"

— Так, Ваша Високосте, — покірно погодилася Амалія, опускаючи голову, як учениця перед суворим учителем. — Дозвольте йти?

— Ідіть.

Маркель дивився їй услід, а всередині палило незрозуміле почуття. Що знову його мучить? Що дівчисько не побачить прем'єри? Мабуть, вона взагалі ще жодного разу не була в театрі. І, тим не менш, так слухняно і беззаперечно вирушила зубрити талмуди.

Маркель з досадою відкинув троянди. Він уже знав, що зараз зробить. Вже зрозумів, що побувати у Вів'єн йому сьогодні не судилося. Наздогнав Амалію біля дверей її покоїв.

— Скільки, ви кажете, встигли вивчити книжок?

— Лише одну, — скинула вона на нього свої медові очі.

Лише. Як їй навіть стільки вдалося за одну добу?

— Це не так вже й погано. Думаю, невелика перерва у заняттях піде на користь. Будьте готові о шостій.