Читати книгу - "Поїзд точно за розкладом. Де ти був, Адаме. І не промовив жодного слова. Більярд о пів на десяту"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— У чому річ? — запитав я.
— Та треба ж їхати.
— Куди?
— До Цумпенів,— відповіла вона.— А ти ж як гадав?
— Уже пів на одинадцяту.
— Та хоч би й північ,— відказала Берта.— Наскільки мені відомо, йдеться про двадцять тисяч марок. Не думай, що Цумпени аж такі вже церемонні.
Вона вийшла до ванної причепуритися, а я стояв позад неї, бачив у дзеркалі, як вона витирає й знов підмальовує губи, і вперше помітив, що в неї заширокий і вульгарний рот. Коли вона зав'язувала мені краватку, я міг би її поцілувати, як завжди в такі хвилини, але не поцілував.
Кав'ярні й ресторани скрізь по місті були яскраво освітлені, відвідувачі сиділи на терасах, і в сріблястих відеречках на лід та вазочках на морозиво відбивалося світло ліхтарів.
Коли ми зупинилися біля будинку Цумпенів, Берта глянула на мене підбадьорливо, проте зосталася в машині. Я сам пішов до дверей, швидко натиснув на дзвоник — і мене вразило, як хутко мені відчинили. Пані Цумпен ніби аж ніяк не здивувалася, побачивши мене. Вона була в чорній піжамі (холоші метлялися туди-сюди), з вишиваними жовтими квітками, й мені настирливіш, як будь-коли, полізли на думку цитрини.
— Даруйте,— сказав я.— Мені б хотілося поговорити з вашим чоловіком.
— Він ще не повернувся,— відповіла вона.— Буде за півгодини.
У передпокої я вгледів багато фігурок мадонн — у стилі готичному, барокко й навіть рококо, якщо взагал є мадонни в стилі рококо.
— Гаразд,— сказав я,— з вашого дозволу, я прийду за півгодини.
Берта купила тим часом вечірню газету і тепер читала й курила. Коли я сів біля неї, вона сказала:
— Я гадаю, ти міг би поговорити й з нею.
— Звідки ти знаєш, що його немає дома?
— Бо він щосереди сидить о такій порі в спортивному клубі й грає в шахи.
— Ти могла сказати мені раніше.
— Зрозумій-бо мене,— відповіла Берта й згорнула газету,— я хочу тобі допомогти, хочу, щоб ти навчився влаштовувати такі справи. Мені досить було б тільки подзвонити батькові, й він би все влаштував, сказавши кілька слів по телефону. Але ж я хочу, щоб ти сам дістав це замовлення.
— Гаразд,— мовив я,— то що ми будемо робити: півгодини зачекаємо чи підемо туди зараз і перебалакаємо з нею?
— Краще підемо зараз,— вирішила Берта.
Наша з Бертою поява так само мало здивувала пані Цумпен, як і мій недавній візит. Вона привіталася до нас, і ми слідом за нею подалися до кабінету її чоловіка. Пані Цумпен внесла пляшку коньяку, поналивала й, перше ніж я встиг заговорити про замовлення, підсунула до мене жовту папку. «Селище Таненіділь» — прочитав я і злякано позирнув на пані Цумпен та на Берту. Але вони обидві всміхнулися, а пані Цумпен сказала:
— Розгорніть.
І я розгорнув. Усередині була друга папка, рожева, а на ній стояв напис: «Селище Таненіділь — земляні роботи». Розгорнувши й цю папку, я відразу ж зверху побачив свій кошторис; угорі скраю хтось написав червоним олівцем:
«Найдешевший проект!»
Я відчув, що червонію з радощів, відчув, як закалатало в мене серце, й подумав про двадцять тисяч марок.
— Господи,— тихо сказав я, згорнувши папку, й цього разу Берта забула мене застерегти.
— За ваше здоров'я,— всміхнулася пані Цумпен.
Ми випили. Тоді я підвівся й мовив:
— Може, це нечемно, але ви, певне, зрозумієте мене: я хотів би тепер поїхати додому.
— Я вас цілком розумію,— сказала пані Цумпен.— Ще тільки одна дрібничка.— Вона взяла папку, перегорнула папери й повела далі: — У вашому кошторисі один кубометр земляних робіт виходить на тридцять пфенігів дешевше, ніж у того, хто йде зразу за вами. Я б вам порадила підвищити вартість кубометра на п'ятнадцять пфенігів. Ваш проект однаково буде найдешевший, але ви так виграєте чотири тисячі п'ятсот марок. Ну ж бо!
Берта дістала з торбинки ручку й простягла мені, проте я був занадто схвильований і не міг писати; я відсунув папку до Берти й побачив, як вона впевненою рукою поставила іншу вартість кубометра земляних робіт, написала нову цифру загальних витрат і віддала папку пані Цумпен.
— А тепер,— сказала пані Цумпен,— ще одна дрібничка. Візьміть свою чекову книжку й випишіть чек на три тисячі марок до сплати готівкою.
Вона зверталася до мене, але дістала нашу чекову книжку зі своєї сумочки й виписала чек знов-таки Берта.
— Його не буде чим сплатити,— тихо
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поїзд точно за розкладом. Де ти був, Адаме. І не промовив жодного слова. Більярд о пів на десяту», після закриття браузера.