Читати книгу - "Вітіко"

Відповідальна за випуск Л. Є. Красовицька

Підписано до друку 18.10.16. Формат 84x108 1/32.

Умов. друк. арк. 42,00. Облік.-вид. арк. 40,55.

Тираж 1500 прим. Замовлення № 6-254.

ТОВ «Бібколектор»

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 2375 від 15.12.2005 р.

61057, Харків, вул. Римарська, 21А

Надруковано з готових позитивів у ТОВ «Видавництво Фоліо»

61057, Харків, вул. Римарська, 21А

Свідоцтво про реєстрацію ДК № 3194 від 22.05.2008 р.

Штіфтер А.

Ш91 Вітіко: роман / Адальберт Штіфтер; пер. з нім. П. В. Таращука; худож.-оформлювач І. М. Алексеєва. — Харків: Бібколектор, 2016. — 793 с.

ISBN 978-617-7013-41-8.

ББК 84(4АВТ)

С. 84: Коли серед людей поширилася чутка, що так само може статися й тоді, коли наш ясновельможний князь Собеслав буде покликаний до вічного життя в товаристві своїх братів, батька-матері й предків, то прийшло дуже багато шляхетних [планів] => панів нашої держави, які розповіли про своє становище та маєтності й вимагали пустити їх на з’їзд.

С. 95: Той гомін тривав якийсь час, аж поки ударом у дзвін дали знак і в залі стало тихіше, а єпископ [Дзик] => Здик підвівся і мовив:

С. 139: Ви [б] => ж бо знаєте мою сестру Анну? 

С. 245: Я виставив варту, яка озирає простір навколо нас, вислав розвідників, які мають усе роздивитись, відрядив людей, які [шукатють] => шукають поранених і полеглих.

С. 273: Високі [панові] => панове!

С. 287: Вітіко глянув і побачив [скрипала] => скрипаля Тома Йоганнеса, що сидів на отесаному камені.

С. 354: Вітіко вів людей по дорозі, [якої] => якою їхав колись від Владислава, що тільки-но зійшов на княжий престол.

С. 400: І, як видерся на гору той Бюрен із Гогенштауфену і здобув для свого роду німецький королівський трон, так [я] => і за наших часів якийсь інший чоловік послав своїх синів, щоб вони шукали собі засобів прожиття <…>

С. 400: Рожера визнали герцогом [Сициліїйським] => Сицилійським, а Роберта — герцогом Апулійським.

С. 609: Я мала її, — озвалася Вюльфгільта, — тоді, як ми вирішили, і мала її ще раніше від інших, бо я очима своєї душі пізнала вас раніше, ніж інші могли пізнати вас [звичайнми] => звичайними очима.

С. 620: <…> ти дбатимеш про ліс, ти впливатимеш на долю країни і їздитимеш на князівські [раді] => ради.

С. 626: <…> я служитиму вам день і ніч, і ми часто [їздитиме] => їздитимемо до пана Генріха і пані Вюльфгільти.

С. 633: Ті, хто кориться примусу, покидають серед лиха того, хто примушує, [я] => як, скажімо, після битви під Зноймо тисячі людей відкаснулися від Моравії.

С. 633: Владиславе, ти дозволив говорити цьому чоловікові, [я] => а не я <…>

С. 680:Тепер ви часто [їздитиме] => їздитимете до нас, а дехто з нас їздитиме до вас, можливо, і я побачу ваш замок.

С. 702: Даниїл, старший священик Праги, з [допомою] => допомогою двох архієреїв із Праги, крім того, священиків з Фримбурка, Гореца, Митини, Плани уклав священний союз у церковці в башті Ровна.

С. 718: Владислав, великий князь [Богеміїї] => Богемії і Моравії, послав тепер до імператора Фрідріха єпископа Празького Даниїла.

С. 749: Думаєте я забув, що ваша [Торонта] => Тортона, яку я зруйнував, одразу відбудувалася і ввійшла до вашого союзу <…>

С. 786: Люди принесли [Каррочо] => Карроччо, найважливіший штандарт міста. <…> [Кароччо] => Карроччо розтрощили.