Читати книгу - "Зведений для колишньої, Вікторія Вашингтон"

Казала, що на сьомому місяці вагітності вона може заснути тільки у своєму ліжку.

— Так, — протягує Леся. — Вирішили так, щоб відзначити повернення Власа.

— Повернення? — округляю очі. — Він теж приїжджає погостювати? Ось так? Посеред навчального року? У них там начебто все дуже суворо.

Влас - син Лесі та Сергія. Він уже п'ять років займається футболом і навчається у спортивній школі в іншому місті.

— Його відрахували, — сумно сповіщає вона, ховаючи погляд. — Із завтрашнього дня повертається в цю школу.

Сергій також виглядає незадоволеним і задумливим. Незвично бачити цього веселуна таким.

— Як? Чому? — така новина неабияк ошелешує.

Колись ми з Власом були досить близькі. Я знаю, як сильно він мріяв і марив тією школою і футболом. Що могло статися?

— Директор сказав, що сталася серйозна бійка. Ініціатором був Влас, — видно, що Лесі неприємно говорити про це.

— А яка причина?

— Ніхто не знає. Ти ж знаєш Власа - коли потрібно, з нього й слова не витягнеш. Не розумію в кого він такий упертий засранець, — обурюється Леся.

Переживає, очевидно. Вона дуже любить Амалію і Власа, тому зараз так нервує.

— Привіт, сім'я, — лунає позаду нас. — Засранець знову вдома.

Він так раптово і тихо з'явився.

Від одного лише його голосу тіло моментально пробрало мурашками.

— Привіт, синку, — першим відгукується Сергій.

— А я не буду з тобою говорити, поки ти все не поясниш, —суворо вимовляє Леся, обертаючись назад до плити.

Намагається виглядати серйозною, але, насправді, виглядає нестерпно мило, коли злиться або ображається.

Влас приймає цей факт і ніяк не коментує.

— Ну привіт, сестро, — не одразу розумію, до кого він звертається. — Обіймемося?

Озираюся на всі боки, але Амалії не бачу.

Та й його красномовний погляд на мене і ця посмішка говорять самі за себе.

Чудово. Просто чудово.

Хлопець, який шість років тому обіцяв зі мною одружитися, тепер називає мене сестрою.