Читати книгу - "Обери мене, Тетяна Овчіннікова"

Мама розсміялася і жартівливо шльопнула мене по попі, а братик (Свята Іскра, нехай це буде братик!) легенько штовхнувся зсередини. Єдине, що ми знали – дитина буде магічно обдарованою, це відчув Аззам. Хоча всі попередні не народжені діти (майже всі були дівчатками) дару не мали, що давало ще одну причину сподіватися, що цього разу все пройде щасливо, і королева народить на світ спадкоємця (або, принаймні, сильного мага в допомогу Аззаму для мене).
Я пирхнула і, передавши маму в руки її фрейлін, вирушила в кабінет до батька. Там мене чекали, тому що, ледве секретар оголосив про моє прибуття, як король піднявся (а за ним і посли) і назвав, нарешті, імена іноземних гостей мені:
- Алія, хочу представити тобі надзвичайних і повноважних послів Лісового Котячого краю пана Інгольва (це старший) і герцога Вальгарда, правителя Рисячих гір.
Ого, яка висока птаха прилетіла за мною! Провінція Рисячих гір була найбагатшою та однією з найвпливовіших в Котячому краї, а її намісник входив до Ради Дев'ятьох.
Я зробила реверанс і запитально подивилася на іноземних дипломатів. З мовчазного дозволу короля слово взяв старший:
- Ваша Високосте! Його Величність, король Лісового Котячого краю надсилає Вам запрошення на урочисте святкування тридцятиріччя його спадкоємця Харальда, а також просить взяти участь у святкових заходах, які будуть проводитися протягом місяця в палаці.
- Шановні панове, коли потрібно вирушати?
- З Вашого дозволу, завтра. Нам наказано супроводити Вас до палацу нашого сюзерена не пізніше останнього дня весни, а позаяк в цілях Вашої безпеки порталами користуватися ми не будемо, то на дорогу піде не менш як тиждень.
- Чи маю я можливість відмовитися?
- Воля Ваша, Але Його Величність переконливо просив Вас погодитися і передавав, що буде дуже незадоволений вашою відмовою.
Отже, доведеться їхати…
У бесіду вступив батько, який до цього лише невдоволено хмурив брови:
- Шановні панове дипломати. Ваше повідомлення виявилося повною несподіванкою для моєї дочки. Ми обов'язково обговоримо з нею пропозицію Його Величності Фроуда і не пізніше вечері дамо вам свою відповідь. А зараз – не смію вас більше затримувати. Упевнений, слуги підготували ваші покої, в яких ви можете відпочити.
Було очевидно, що ні Інгольву, ні, тим більше Вальгарду, який ще не набив руку у політичних інтригах через молодий вік, не до душі була відповідь короля, але сперечатися вони не наважилися. Вклонившись, посли покинули кабінет.
Коли за ними зачинилися двері, батько запропонував:
- Йдемо до матері в покої, там разом обговоримо ситуацію, що склалася.
Матінка чекала на нас, бо сиділа за столиком з чаєм, накритим на трьох. Король схилився і ніжно поцілував свою дружину, погладив живіт, і лише потім сів на сусіднє крісло. Чим старше стаю, тим більше захоплююся тими теплими відносинами, які зберегли мої батьки через стільки років шлюбу. І тим сильніше в мені росте бажання побудувати такі ж стосунки зі своїм майбутнім чоловіком, ким би він не був.
Коли ми всі розмістилися за столиком, король почав розмову:
- Отже, Ліє, матінка, сподіваюся, просвітила тебе про справжні причини запрошення?
Я похмуро кивнула.
- І що ти про це думаєш?
- Що не хочу в Лісовий Котячий край.
- Не хочеш заміж за Харальда? Чи не хочеш просто їхати на святкування?
- Заміж – точно ні. Не для того я кожен день молюся про братика, щоб замість цього стати королевою – майже безправною, зауваж! – у Котів. Або ж, якщо у матінки народиться дівчинка, такий союз буде загрожувати втратою незалежності Орлиним землям. Я не можу цього допустити!
- Я теж, мила, - зауважив батько. - Я теж. Але я ні в якому разі не примушую тебе до заміжжя. А ось зробити візит ввічливості тобі нічого не завадить, чи не так? Тим паче це хороша можливість познайомитися з багатьма впливовими людьми нашого континенту, що в будь-якому випадку буде корисним для тебе. Та й манери свої відточиш, все ж чужа країна, потрібно постійно тримати обличчя!
- Ось цього я і боюся! Цілий місяць прикидатися вихованою принцесою! Та я ж цвіллю покриюся! А якщо доведеться продемонструвати свої жіночі вміння? Навряд чи метання ножів вважатимуть такими!
- Тож продемонструєш своє майстерне вміння наносити макіяж, - зі сміхом підказала королева.
- Сумніваюся, що в патріархальному Котячому краї це оцінять!
- А тобі хіба не потрібно, щоб тебе не вибрали? - єхидно уточнив батько, чому я розсміялася. Дійсно, сама не знаю, чого хочу!
- Навіщо він взагалі послав за мною, знаючи обставу в нашому королівстві?
- Бо якби не відправив запрошення, образився б уже я. І хто знає, чим обернулася б моя образа.
- Ось вже мені ці політикани! – з усмішкою сказала матінка.
Король же почав:
- «Якщо є можливість уникнути конфлікту, …
- ...то нема чого вступати в бій», - підхопила я завзято. І врешті-решт зітхнула: - Добре. Я поїду.
- От і чудово, - кивнув король. - І, щоб підсолодити гіркоту, скажу, щоб ти звернула увагу на брата майбутнього короля, Брінейна.
- Бути дружиною придворного мага - доля ще гірша! - вигукнула я, згадуючи вічно сумну Надію, дружину Аззама. - А ставати принцом-консортом і послаблювати свою державу він теж не стане. Та й не шукає він собі дружину, начебто.
І справді, мало який по-справжньому сильний маг заводив сім'ю, наш Аззам був швидше винятком з правил. Не знаю, з чим це було пов'язано, швидше за все з небезпекою, яку маг представляв для другої половинки й сам по собі, і як друга людина в королівстві, підводячи під ризик близьку для себе людину.
- Я пропоную тобі його не як чоловіка, - зауважив тато, - але як цікавого співрозмовника, з яким можна провести час без нудьги.
- Звідки ти знаєш?!
- - Довелося одного разу років сім тому битися пліч-о-пліч з обома принцами, обидва проявили себе розважливими, розумними та абсолютно не безголовими. А Брінейн ще й стриманим, дарма що мав бурхливу магію в його крові.
- Він настільки сильний? - здивувалася матінка.
- У сутичці наш Аззам зміг би перемогти лише завдяки досвіду. Та й то це було б сім років тому. Підозрюю, що зараз, після тих таємничих подій, що сталися три роки тому, Брінейн набрався досвіду, судячи з донесень наших спостерігачів. Тому тепер мені складно судити про його силу. Але про його гострий розум ходять легенди. Я б, Ліє, на твоєму місці, скористався шансом зав'язати дружні стосунки. Неважливо, як далі складеться життя, такі зв'язки ніколи не стануть зайвими.
- Спасибі, татусю, за добру пораду. Передай, будь ласка, послам, що я згодна. А я піду збиратися. Маю ще багато справ перед від'їздом.
- Ну ти подивися на неї! - з жартівливим обуренням вигукнув король Аласкар. - Наказувати самому королю, де це бачено! Передай те, зроби це!
Я засміялася і, обійнявши батька за шию, поправила:
- Не наказувати! Я ж, як слухняна дівчинка, сказала «будь ласка»!