Читати книгу - "Одне без одного, Анна Чмутова"

— То ти навіть собаку дістала? — пхикає.

А Віра не витримує:

— Це не я дістала. Це ви мене всі дістали! — кидає недомитим дзеркало й крокує до своєї кімнати. Сльози порскають з очей так, що на склі окулярів залишається крапля.

— Може, через твій характер тебе чоловік і кинув, — у слід їй кричить сестра.

У Віри вже не залишається сил, щоб відповісти. Вона ударяє дверима й плюхається на ліжко. Знімає з носа окуляри й затискає долонею рот. Якщо з власною настановою «не плакати» вона не впоралась, тепер хоча б треба не кричати.

Останні слова сестри тільки боляче б'ють. Якби Назар запропонував розлучитися тільки через її характер! До цього він два роки непогано з ним уживався. Якби тільки через це…