Читати книгу - "Вишня на болоті, Нагорняк Володимир"

Горбачова на Чорнобильську трагедію.
                    1 травня 1986 рік. Українець В. Щербицький
                    виводить націю під радіацію."
 
Лиш наголос не так — Україна, —
І відчувається окраїна ,
А пам'ятаємо усі –
Колиска древньої Русі.
                          
                              Ми підіймали тих вождів,
                          
                              Котрі мигтіли між вогнів,
Як головешки, але не горіли.
                              З недавнього ще чуються слова:
Що ми — не ми, що все – Москва;
А "патріоти" й досі рвуть мости
До сьогоденної Москви.
 
 
 
— Почнемо з себе! – ви ж кричали,
Аж оселедці розвівали.
— Кричали, та не розпочали!
                             Давайте візьмемо за вимір
Щербицького злочинний вибір:
Чорнобиль, першотравень, партквиток
Та совісті принизливий виток.
                          
                              Не підіймаймо тих вождів,
                          
                              Котрі мигтять лиш між вогнів,
Як головешки; але не горять;
Й на ешафот ведуть народ.
                                 
                               То – партія, то – влада – не народ –
 От–от!


 
— Іду на Ти перед собою зробленим,
Перед сьогодні й перед вічністю – на Ти;
Перед своєї совісті чорнобилем,
Перед дорогами, що доля дала – йди!
                       
                     — Кого прославить хочеш своїм віршем?
 
— Народу, лиш йому, безсоння віще:
Не тим, кому найкраще, як найгірше.
— Конкретика, діла!... Невдячний той народ,
Повір, йому тепер не до солодких од…
— Це вже було, було: спочатку – сала,
А пісню — потім... Пісня ж – не звучала!
 
 
 
— Простіше треба мислити, простіше:
Копійка на обід, копійка, а не вірші.
— Простіше проростає в дебільніше!
— Життя таке: давуче та гливке...
Без хліба сало, знаю сам, яке...
— Іди на Ти перед собою зробленим,
І в пам'яті не будь духовно згорбленим.
 
— Кого прославить хочеш- – Та нікого!
 
Борюсь талантом за збереження святого,
За націю правічну – українці,
Котру сьогодні топчеш на копійці.
 
— Це все – слова – слова – слова – слова...
— Слова —  живі; копійка – нежива!


 
"Незгорблено та неспоганено
В тисячоліття целофанове..."
— Лизанням заволочена
Твоя Херсонщина!
 
— Не все так погано у рідному домі... —
 
Прикрилися фразами давні знайомі,
Котрі у фагорі. Точніше – в оскомі.
 
В іудиному звоні серебра
Деруть нещадно на своє "ура!",
І бездуховно, що для нації
Чорнобильської гірше радіації.
 
 
 
— Люби – з ненависті! – Херсонщину!
— Оцю, лизанням заволочену?
— Якщо ти дійсно хочеш їй добра!
 
"Незгорблено та неспоганено
В тисячоліття целофанове..."
— Людьми осонцена
Моя Херсонщина!
 
— Чому ж так погано у рідному домі?...
 
— Бо слуги ті , у кого на прийомі,
В душевному нестерпному обломі,
Ще більшому, як при обкомі...
 
 
Дружити з тим і внукам не вели,
Хто жде від тебе тільки похвали.


 
— Ваше діло – середина! –
Так сказали нам Сардина.
                              ...Херсон... Немов по рельсах поїзд,
По совісті прочовгав мегаполіс.
                          
                              Ховалась суть у сутінках душі.
                          
                              Та й зрозуміло: хлопці ці
Лиш виконавці – не творці.
                              
                                  А так – нічого, так, ага, хороші
Та люблять, дуже люблять… гроші…
Вони... І не такі – глибокі долі! –
Топилися в херсонському подолі.
 
 
 
— В чиєсь, в чуже, від себе утікаємо!
— За нас живуть – ми тільки вживаємо!
— Культуру іграми таврійськими вмиваємо!
                             
                                  Копійку кинуть, – їж-гризи, і тільки, —
І, чуєш, не висовуйся з копійки;
                              ...Херсон... Немов по рельсах поїзд,
По совісті прочовгав мегаполіс.
                          
                              Сховалась суть у сутінках душі.
                          
                             Глянь: в'ються долі; в'ються, як вужі;
Собі сам не простиш спустошення душі
В житті скороминучім на межі.
                                  
                              
                                   Хоч доторкнись моїх безсонь
 Та білим світом не херсонь!..