Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa)"

Елліас був щиро здивований, коли побачив сусідку у себе на порозі наступного дня. Ранок сьогодні був теплим і не віщував жодних прикростей. І ця смілива, хоч і дурна дівчинка наважилася прийти знову. Вона стояла на порозі, дивилася на нього своїми малахітовими очима і посміхалася яскравою посмішкою.
– Навіщо прийшла? – хрипко спитав він. – Я вчора сказав тобі, що бачити тебе не хочу.
– Я ж сказала, коли зніму шви, тоді й перестану приходити. – спокійно відказала Тесс, переступивши поріг.  
Елліас хмикнув, зачиняючи двері й пішов слідом за гостею до софи.
– Ти реально думаєш, що це не смішно та доречно?
– Я реально думаю, що це не смішно і цілком доречно. – рівним голосом відповіла вона, намагаючись копіювати інтонацію сусіда.
– Я тебе бачити не хочу! – все ж мяко нагадав він.
– Так я теж не відчуваю величезного бажання бачитись з вами, але поки не зніму шви, нажаль буду приходити. – Тесс знизала плечима і вказала рукою на софу, запрошуючи сусіда сісти. – Ви ж не хочете вирушити до лікарні та отримати кваліфіковану допомогу. А я давала клятву, що допомагатиму всім, не дивлячись на статус.
Він продовжував спостерігати за нею. За її плавними рухами, за тим як вона спокійно обробляє шов, повторюючи вчорашній ритуал. Дівча яскраве, красиве, ніжне, але не хизується цим. Шовкове волосся водоспадом спадає по спині. Фігурка точена як у дівчат з віп-ескорту, та за таку даму мужики будуть останні гроші віддавати. І вона природна. Не модель що виснажує себе дієтами, і не лялька з силікону. Елліас трухнув головою, проганяючи брудні думки. Ні, така ніжна квітка зав'яне в його світі. Хоча чому його взагалі хвилює це?
– Усього кілька днів і все повністю затягнеться. – Наклавши пов'язку, Тесс полегшено зітхнула. – Ви дивовижно швидко сцілюєтесь! Вважайте, що вам пощастило народитись з янголом – охоронцем!
«Що ж, шов майже ідеальний, загоєння проходить швидко, набряку немає, а це означає, що через якісь три-чотири дні можна знімати шви. І надалі слід уникати зустрічей з сусідом. Аж надто він дивно поводиться, і друзі у нього дивні. А про манери взагалі треба мовчати» – калаталось в її серці, відгукуючись на кожну думку в голові. 
Тесс була сита по горло такими нахабами, один Оскар чого вартий.
Після смерті батьків, а це було три роки тому, Тесс залишилася зовсім одна. Не в силах сприймати таку реальність, але розуміючи, що їй необхідно жити далі, вона старанно навчалася і нарешті вступила до медичної академії, здобувши преміальну стипендію. Але якоїсь миті сама не помітила, як піддалася на провокації Оскара і погодилася зустрічатися з ним.
Оскар став для Тесс тим острівцем, в якому вона могла забути про втрату батьків. З ним було дивно, але не самотньо. Та коли пелена рожевих окулярів зійшла з її очей, вона зрозуміла, як помилилася з вибором. Хлопець був одним із тих, хто брав і не питав, наплювавши на чужі почуття. А Тесс була не така проста, як він гадав і мала свої потреби, свої правила, свої принципи прищеплені їй від народження.  
І відступати вона не любила.
Оскар продовжував наполягати на своєму, принижував її за будь-якої нагоди, а іноді, коли напивався, дозволяв собі розпускати руки. І єдиним рятуванням від нього була її квартира. Сюди він ніколи не приходив, бо йому не можна було порушувати кордонів. Постанова суду, видана йому на руки півтора роки тому, забороняла Оскару з'являтися поряд з її будинком.
Тесс збиралася йти, але зупинилася. Вона глянула на сусіда, що швидко натягнув футболку поверх повязки. Нині він був іншим, не таким суворим. Чорне волосся стирчало в різні боки, а очі дивилися на неї з цікавістю. Він справді був гарним чоловіком і притягував до себе погляди жінок. Він справді сподобався їй.