Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Світло між двох океанів, Марго Л. Стедман 📚 - Українською

Читати книгу - "Світло між двох океанів, Марго Л. Стедман"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Світло між двох океанів" автора Марго Л. Стедман. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 91
Перейти на сторінку:
руку.

— Мені краще повернутися до світлової камери. Я саме замінював паровивідну трубку, — сказав він.

Коли Том ішов стежкою, то почув солодкі ноти голосу Ізабель, яка співала:

Вітре, на південь ти вій, повівай,

Хвилі на синьому морі здіймай.

Хоча звуки пісні були мелодійними, Тому ставало дедалі важче здійматися сходами маяка й відганяти дивну тривогу через ту поступку, що він зробив.

Розділ 1

16 грудня 1918 року

— Так, я це розумію, — сказав Том Шерборн.

Він сидів у спартанській кімнаті, такій самій задушливій, як і той день. Сиднейський літній дощ тарабанив у вікно і примушував людей на тротуарі поспішати в укриття.

— Я серйозно говорю, що там дуже важко. — Чоловік за столом нахилився вперед для більшої виразності. — Це не відпочинок на природі. Байрон-Бей не найгірша вакансія на маяку. Але я хочу переконатися, що ви знаєте, на що погоджуєтеся.

Він злегка підбив великим пальцем тютюн і запалив трубку. Супровідний лист Тома описував ту саму історію, що й у багатьох молодиків того часу: народився 28 вересня 1893-го; пройшов війну, має досвід роботи з Міжнародною системою кодових сигналів і азбукою Морзе; у хорошій фізичній формі, звільнений з військової служби з доброю атестацією та збереженням привілеїв. Правила передбачали, що перевага надавалася колишнім військовослужбовцям.

— Не може бути, — Том замовк, та за мить продовжив: — Попри всю повагу, пане Кафлен, я не думаю, що там буде важче, ніж на Західному фронті.

Чоловік знову проглянув деталі наказу про звільнення Шерборна з військової служби, позирнув на Тома, шукаючи щось у його очах, обличчі.

— Ні, синку. Щодо цього ти маєш рацію. — Він почав строчити деякі правила. — Ти оплачуватимеш проїзд за власний кошт. Ти на вахтовій роботі, тому вихідних не передбачено. Постійні співробітники отримують місячну відпустку наприкінці кожного трирічного контракту. — Він узяв товсту ручку й підписав форму, що лежала перед ним. Потім поводив штемпелем по штемпельній подушці та поставив у трьох місцях документа печатку.

— Ласкаво просимо до лав Маякової служби Співдружності!

На бланку мокрою фарбою блищала дата «16 грудня 1918 року».

Пробувши півроку в Байрон-Бей, містечку на узбережжі Нового Південного Уельсу, з двома іншими доглядачами та їхніми сім’ями, Том вивчив основи життя на маяку. Після того він потрапив вахтовим на Матсайкер, дикий острів, розташовний на південь від Тасманії, де майже щодня дощило й курей здувало в море штормами.

На маяку в Тома Шерборна було вдосталь часу, щоб думати про війну. У його пам’яті проносилися обличчя та голоси хлопців, що стояли поруч із ним і так чи інакше рятували його життя, тих, чиї передсмертні слова він почув, і тих, чиє бурмотіння не міг розібрати, але хай там як, він ствердно хитав головою у відповідь.

Томові пощастило не бути серед чоловіків, чиї ноги трималися лиш на жмутку сухожиль або чиї кишки каскадом випадали з тіла, як слизькі вугрі. Його легені не злипалися, а мозок не став кашуватим від газу. Але він так само постраждав від війни, як і вони, адже був змушений жити в шкурі людини, яка зробила те, що мусила тоді робити. І тінь того, іншого, чоловік ховав глибоко в собі.

Він намагався не замислюватися над цим, хоча знав багатьох, кому це так і не вдалося. Через те він жив власнимм життям, силкуючись не торкатися питань, на які в нього не було відповідей. Коли йому снилися ті часи, котрі він пережив, Том здавався собі восьмирічним хлопчиком з руками в крові. І цьому маленькому хлоп’яті протистояли чоловіки з рушницями та багнетами. Він хвилювався через те, що його шкільні шкарпетки зсунулися, а підтягнути їх Том не мав можливості, бо для цього потрібно опустити рушницю, яку він ледь тримав. До того ж ніде не міг знайти свою матір.

Потім Том прокидався, а довкола — тільки вітер, хвилі, світло й складний механізм, який підтримував палахке полум’я і повертав світловий апарат маяка. Завжди повертав, повсякчас був на варті безпеки.

Якби Томові вдалося сховатися подалі від людей, від спогадів, час зробив би діло.

Янус Рок розташовувався за тисячі миль на захід від будинку в Сиднеї, де минуло Томове дитинство. Але маяк на Янусі був останнім слідом Австралії, що він бачив, коли його корабель плив у Єгипет 1915 року. Ще кілька миль від берега Олбані їх супроводжував запах евкаліптів, і коли аромат зник, Том раптом боляче відчув втрату того, за чим і не думав сумувати. А за кілька годин він побачив світло маяка, найвіддаленішої точки батьківщини, і спогад про нього, як прощальний поцілунок, залишався з Томом протягом усіх цих пекельних років. Коли в червні 1920 року він отримав звістку, що на Янус терміново потрібен доглядач, то відчув: маяк кличе його.

Балансуючи на краю континентального шельфу, Янус не був привабливою пропозицією. Хоча робота на ньому вважалася надскладною й оплата була вищою, досвідчені доглядачі казали, що праця там не вартувала того дріб’язку, який за неї платили. Доглядач, котрого Том мав замінити на Янусі, Тримбл Докерті, наробив багато шуму, повідомивши, що його дружина посилає сигнали мимохідним суднам, використовуючи міжнародні морські сигнальні прапори. Керівництво було незадоволене цим з двох причин: по-перше, через те, що заступник директора Маякової служби кілька років тому заборонив сигналізувати прапорами на Янусі, оскільки для розшифрування повідомлення судна, ризикуючи, підпливали занадто близько; а ще через те, що дружина, про яку йшлося, недавно померла.

Щодо цього розпочалося значне листування між Фримантлом та Мельбурном, заступник директора в Фримантлі боронив Докерті, наголошуючи на роках його бездоганної служби, але головний офіс був зацікавлений в ефективності витрат та дотриманні правил. Компромісу досягли, коли домовились скористатися допомогою тимчасового доглядача, тоді як Докерті на півроку мав отримати відпустку за станом здоров’я.

— Ми зазвичай не посилаємо на Янус неодружених. Місце досить віддалене, отже дружина й діти можуть справді допомагати, а не просто бути там для відради, — сказав Тому керівник округу. — Але, оскільки це тимчасово… За два дні ви поїдете в Партаґез, — додав він і підписав документи Тома на його піврічне переведення.

У нього не було багато речей. Прощатися ні з ким. Через два дні лише з речовим мішком Том піднявся трапом пароплава. «Прометей» плив уздовж південного узбережжя Австралії, дорогою зупиняючись у різних портах між

1 2 3 4 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світло між двох океанів, Марго Л. Стедман», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Світло між двох океанів, Марго Л. Стедман» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Світло між двох океанів, Марго Л. Стедман"