Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Навколо скелета було розкидано кілька сяючих карт. Це були Карти Долі, а всього їх було п'ять.

,

Для чарівника не було нічого дивного в тому, що він носив з собою Карту Долі, і це був не перший раз, коли він знаходив її в речах заклинателя. Чарівники були групою людей, які були сповнені цікавості та дослідження всіх таємничих речей у цьому світі. Вони часто збирали дивні дрібниці, які навіть самі не могли розпізнати. Щороку через це гине багато людей. Принаймні Брандо чув про людей, яких проклинали за те, що вони колекціонували статуї злих богів. Тому було неважко зрозуміти, навіщо волхви збирали якісь таємничі карти.

? - ,

Чи можу я використовувати якесь заклинання, щоб його отримати? — спитав Брандо. Він інстинктивно відчував, що ця гробниця дещо небезпечна. Існувало багато видів монстрів командорського рівня. Деякі з них були дуже клопіткими і вміли розставляти пастки. Незважаючи на те, що на вулиці були лише Упирі з гробниць, не було гарантії, що власник цієї гробниці не буде Духом Раптової Смерті високого рівня. Він не хотів виходити на головне поле бою ворога і воювати з ним.

.

Що ще важливіше, ця гробниця викликала у нього дуже непередавані відчуття. Він пережив Лихо Вовків. Навіть коли він зіткнувся з хвилею голих звірів, він не так нервував, як тепер. Небезпека в повітрі, здавалося, конденсувалася в голки, пронизуючи його серце. Він побував у сотнях і тисячах підземель і був дуже чутливий до небезпеки. Він інстинктивно відчув, що в цій гробниці є щось дивне.

, 30 .

Хоча із зовнішнього входу це має бути посилене підземелля 30-го рівня. Теоретично босом має бути монстр рівня . Але не було гарантії, що нічого не піде не так. Ніхто не міг гарантувати, що вони не помилилися. Особливо заглибившись у гробницю, Брандо виявив, що історія гробниці неймовірно довга. Якщо ця гробниця існувала до правління Еруїна та Срібних ельфів, то вона принаймні існувала тисячі років.

Для таких речей, як гробниці та підземелля, чим довша історія, тим дивніші монстри всередині. Бурштиновий меч був дуже реалістичним у цьому аспекті. Брандо мав бути обережним. Він довіряв власним судженням і досвіду.

.

Учні дружно похитали головами.

Ми спробували, мій пане, один з них набрався сміливості, щоб відповісти, але саркофаг, здається, має якусь силу, яка може розвіяти нашу магію. Як тільки наша магія наближається до саркофага, вона тут же зникає.

?

Зникає? — спитав Брандо.— Це розвіяно?

Ні, ми не відчуваємо, що наша магія розвіялася. Замість того, щоб говорити, що це більше схоже на те, що нас відрізали. — відповів учень.

.

Блокуючи розумову силу, вона повинна бути псіонічною здатністю. Брандо відразу прийшов до висновку, що найвідомішою є псіонічна магія, за нею йдуть святі слова і чаклунство. У Бурштиновому мечі привиди славилися тим, що створювали ілюзії, використовуючи свої екстрасенсорні здібності. Вони можуть спотворювати свідомість людей і збільшувати їх страх в тисячу разів. Коли ви відчули, як їхні холодні кінчики пальців проходять через ваші груди, ви б уже перетворилися на лід. Це сталося не через холод, а через те, що ваше серце поринуло у вічну темряву.

,

Тому саркофаг дійсно може бути Духовним Господом. Тож Брандо на мить замислився і вийняв з кишені статую білого оленя. Всі бачили, як у гробниці з'явився білий олень, який випромінював флуоресцентне світло. Супроводжуючі найманці спочатку були шоковані, але коли зрозуміли, що це викликане створіння їхнього лорда, вони відчули полегшення. Але коли вони подивилися на Брандо, їхні очі незбагненно наповнилися благоговінням.

Білий Олень був святим духом у легендах Ауїна, і ті, хто був благословенний Білим Оленем, часто ставали героями легенд. Така приказка була особливо популярна серед жителів півдня, тому що час від часу знаходилися люди, які бачили Білого Оленя в лісі.

Після того, як білий олень з'явився, він трохи відступив і неспокійно вп'явся копитами в землю. Його поведінка змусила Брандо насупитися. Святий дух білого оленя був заклятим ворогом усіх злих істот. Ватажок монстрів у саркофазі фактично змусив його почуватися ніяково. Брандо одразу насторожився. Всі подробиці доводили, що його початкова інтуїція не помилялася. У цій гробниці точно було щось дивне.

.

Він не міг не глянути на Сіель а. Коли вони ламали пломбу зовні, вони вдвох вже помітили, що щось не так.

.

Чи хочеш ти, щоб ми пішли й узяли це, пане мій? Учень-чарівник, що стояв збоку, помітив вираз обличчя Брандо і з деяким трепетом запитав:

Будь-хто міг побачити, що в цій гробниці є щось дивне. Ніхто не знав, з якою небезпекою вони зіткнуться, якщо зайдуть. Пригоди в підземних гробницях спочатку були надзвичайно небезпечною справою. Жахливі злі істоти і смертельні прокляття забрали життя незліченної кількості шукачів пригод. Однак репутація Брандо в не мала собі рівних. Якби він віддав наказ, більшість присутніх чарівників і шукачів пригод сліпо довірилися б йому.

!

Але Брандо похитав головою. Хоча тепер він був володарем території, і за ім'ям, а може, й в очах північної принцеси, він вважався видатним вельможею. Якби Амандіна була тут, вона б обов'язково попередила його, що наражати себе на небезпеку неправильно. Але по суті він все ще був простодушним гравцем і простим юнаком із сільської місцевості Бреггса. Яким би не було виправдання, відправити людей помирати в пастку – це не те, що нормальний гравець зробив би з розумним і вдумливим .

До того ж, якби було так легко вивезти військову здобич, то цього саркофага тут би не було. Тепер здавалося, що тільки вбивши Боса в саркофазі, вони матимуть шанс отримати тут скарб. Це була найголовніша обстановка гри. Незважаючи на те, що більше не була грою, вона все одно народилася з . По крайней мере, до сих пір Брандо не бачив, що цей світ занадто відрізняється від первісного.

Ви всі, відступайте. Це не та битва, в якій ви можете брати участь. Він обернувся, направив меч