Читати книгу - "Мій бос дракон, Лада Астра"

– Ти збираєшся мені пояснювати, що це за “чудо”? – тицьнула пальцем в дівку, яка вже тулилася до руки Люка. – Чи просто стоятимеш з цією божевільною посмішкою?

– Звісно, люба Стефі. Я все тобі поясню. Ходімо на кухню, там Данні вже дуже смачний чай заварила. – Він це радісно так промовив, потім   взяв, таку ж щасливу я і він, дівчину за руку та повів до моєї кухні. 

Якийсь страшний сон. 

Ні, він не страшний, а скоріш божевільний. 

Буває таке, що допрацююся і сниться мені, як я за курками звичайними (не дуалами) ганяю і послуги івент-агенції пропоную. А вони, бідолашні, тільки ко-кокають та й драпають від мене.

Ось зараз теж ніби уві сні була. Мій хлопець нахабно ігнорує мою присутність у моїй же квартирі і як песик заглядає в очі кралі у моєму халатику. Може треба було б вже влаштувати лайку та вереск на весь наш дім. Але абсурдність ситуації загнала мене у шоковий стан. 

– Сідай, будь ласка, – запропонував Люк, відсовуючи для мене стілець. 

Вся кухня смерділа невідомими мені травами. Це певно її хвалений чайок.

– Розумієш, Стеф. Тут така справа…. Данні це моя істинна пара. Уявляєш собі?! – мало не верещав від задоволення Люк. Дівчина ж тільки тулилася до нього і червоніла, теж радісно посміхаючись.

Таке враження, ніби він її з матір'ю привів знайомитись, а не з дівчиною, якій тільки тої ночі у пориві пристрасті мало вухо не відкусив.

– Мені за вас порадіти? – ледве вимовила я. 

– Звісно, Стефі. Ти ж знаєш, як важко нам відшукати свою істинну пару. Я розповідав тобі вже. Але тепер все в моєму житті зміниться. Данні народить мені…

– Стоп!! – таки заверещала я. – Зупинися, клятий пес! Про що ти зараз городиш? А як же я? А наші з тобою плани на майбутнє? Нехай летить усе в прірву? 

– Вона не з цього світу? – нарешті заговорила "істинна пара" мого хлопця. – Чому такі питання дивні? 

– Ох. Стеф. Я й забув, що ти не можеш це сприймати як ми, – ляснув Люк себе по голові. – Якщо я знайшов істину пару, то для мене більше нікого не існує.

Добре, що я сьогодні мало їла. Бо точно б зіпсувала цим янголяткам закоханим романтичні переглядки. 

– Що ж … біс з вами. Збирай швиденько свої речі й геть з моєї квартири, – промовила максимально спокійно і піднялася, щоб піти до ванної кімнати. Хотілося вмитися і руки вимити від цього солодкого сиропу.

– Еееем. Стефі, тут така справа… Нам з Данні поки що немає де жити, – почула невпевнений голосок свого, тепер вже колишнього хлопця.

– А мені що до цього?!  Ідіть ви… Та хоч до лісу, – гримнула дверима, відгороджуючись від того божевілля, яке заполонило мою квартиру. 

– Стеф, ти не можеш так вчинити зі мною. Ми ж не чужі один одному, – скиглив біля дверей Люк. 

Він тепер був зовсім іншим. Десь подівся його характер і мужність. Як я взагалі могла щось відчувати до цього тюхтія?  Аж нудить від його голосу.

– Це моя квартира, Люк. Ти до мене прийшов жити, а не я до тебе, – прошипіла, виглядаючи в коридор. – Так що бери своє "чудо" і дибайте собі за горизонт. Знати тебе не хочу.

– Стефі, ну не треба так суворо. Це всього кілька ночей. А потім ми з Данні…

Я не слухала його більше. Цей сюр довів мене остаточно і я, як шалений вихор, вилетіла з квартири, прихопивши лиш свої кросівки й сумку, з якою повернулася сьогодні з роботи. Взувалася вже в під'їзді, під пильним оком фазанихи – бабці нашої місцевої. Як то кажуть, наглядачки за порядком у домі.

– Щось трапилося? – звісно ж поцікавилася ця фазаниха. 

– Нічого особливого. Сьогодні повня, тож в мене у квартирі буде запліднення вовченят, – пирхнула їй і пішла геть, куди очі дивляться.

А дивилися вони у бік роботи. Ну куди мені ще йти посеред ночі? А там і диванчик є і дещо смачненьке у шухляді Міллі можна відрити. Та й з носорогом Яшкою (насправді ім'я його Яшкеус) охоронцем нашим, я у дружніх відносинах, тож він точно пропустить мене на ночівлю. Сподіваюся, завтра Люка і його істинного чуда вже в моїй квартирі не буде. 

– Опана, – здивувався Яшка, завидівши мене біля входу в офіс. – Щось забула?

– Ага. Здоровий глузд десь загубила, – пробуркотіла йому. 

– Не зрозумів? 

– Та й не треба. Яшо, ти впустиш мене на одну нічку? І не питай що трапилося, бо я така розлючена, що наговорю тут тобі зайвого про весь ваш дуальний світ.

– Та йди звісно. Але там…

Я не слухала що там. Зірвалася з місця, залишивши здивованого Яшку на варті.

Щоб там не було, воно точно краще за мого колишнього коханого і його істинну пару.

Пройшла до свого столу, звично закинула на нього сумку, а сама впала на невеликий, шкіряний диванчик. Ноги гуділи й бажали масажу, але тепер їм нічого вже не світить, бо м'язисті руки вовка тепер будуть “чудо” своє масажувати. 

– Серйозно? – запитувала я в стелі, уявляючи, що мене чують ті вищі сили, які й закинули сюди мою не надто й видатну особу. – Вовк-зрадник? Оце ви для мене підготували? Страждання, бо я не істинна? А далі ви там що для мене плануєте? Я завагітнію від якогось лева і буду самостійно його левенят виховувати? Бо він собі істинну знайде?