Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Гепард, Джузеппе Томазі ді Лампедуза 📚 - Українською

Читати книгу - "Гепард, Джузеппе Томазі ді Лампедуза"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гепард" автора Джузеппе Томазі ді Лампедуза. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 79
Перейти на сторінку:
супровідним листом Лучо Пікколо. Отже, машинопис був схвалений автором, хоча й не остаточно. У ньому були ретельно зроблені виправлення, і він містить деякі власноручні авторські дописки: додано нумерацію сторінок та частин; перед кожним розділом проставлено вказівки на місяць і рік; замінено деякі слова. Дослідження машинопису підтверджує мої спогади щодо порядку написання. Почавши писати, Лампедуза сказав мені: «Це буде оповідь про 24 години з життя мого прадіда, у день висадки Ґарібальді», а через якийсь час: «“Уліса” написати мені не вдасться». Тоді він вирішив дотримуватися схеми трьох етапів по двадцять п’ять років кожен: 1860 рік — висадка у Марсалі; 1885 рік — смерть князя (справжня дата смерті прадіда, яку з незрозумілих причин потім було змінено на 1883 рік); 1910 рік — кінець усьому. З машинопису видно, що «Смерть князя» була спочатку третім розділом, а «Кінець усьому» — четвертим, заключним розділом. Я також упевнений у тому, що «Спогади з дитинства» були розпочаті після «Гепарда», і, мабуть, багатство спогадів, розбурханих уявним відтворенням життя в палаці Санта-Марґеріта, а також потреба оповідати, примусили його вийти за межі наперед установленої схеми.

Поступово, в міру того, як він писав, його охоплювало бажання висловити якнайбільше. Наводжу рядки з його кишенькового нотатника за 1956 рік, де згадано «Histoire sans nom»[24], як він називав цю книжку ще до того, як з’явилася назва «Гепард». Це особисті нотатки, які показують, що саме його хвилювало і приваблювало.

22 лютого — «Сонячна погода вранці. Увечері — ясно і холодно. О 18.30 “the boys”[25]. Джоітто подарував мені Лопе де Веґу. Ми з ним читаємо “Дівчину з глечиком”. Написання роману».

28 лютого — «Погода краща, майже гарна. У Массімо [перший бар, що його письменник відвідував уранці, була цукерня Массімо] [був] Арідон, якому я прочитав листа від дядька П’єтро. Раптова поява Лучо. Надійшли заспокійливі новини з вулиці Бутера. У М. [М. означає кафе “Маццара”, куди письменник заходив коло 10 години] спершу був Фратта, потім повернувся Лучо, тоді Аньєлло, і врешті, як він попереджував, Джоітто. Сніданок у Ренато з ним і з Лучо, який відбувся приємно і весело. Вдома о 16 годині. Орландо нема. О 18.30 приходить Джо на сеанс психоаналізу, під час якого я працюю над князюкою».

29 лютого — «Погода середня, ближче до гарної. Перед виходом дзвінок до Коррао[26]. Після Массімо йду в палац Мадзаріно[27] (на мить зустрічаю Лучо, який ще в Палермо). Від'їзд із Джо поїздом о 10.40. Прибуття до Сант-Агати і о 13.15 — в Капо-д’Орландо[28]. Будинок безлюдний, тут живе тільки новий телескоп і глобус. Невдовзі прибуває Лучо. Після сніданку довгий сон Джоітто, а після пополудневого молока читання моєї “Histoire sans nom”, яке завершується після обіду. Успіх непоганий, без жодного ентузіазму».

1 березня — «Гарна погода. Капо-д'Орландо. О 18 годині приходить Данеу[29], який залишається на обід і йде геть о 21.15. Увечері знову читання перед великою публікою».

7 березня — «У М. [був] Арідон. Опісля тривале писання “Histoire sans nom”. О 18.30 Джо та Мірелла. І він, і вона говорять мені про Аньєлло. Обід з “boys” у піцерії. Схоже, що Мірелла гірко скаржилася Лісі на Джо і навіть погрожувала покинути його».

8 березня — «Вранці гарна погода; ввечері невеликі дощі й грім. У М. [був] Арідон. Відтак закінчую там “Histoire sans nom”. О 18.50 Орландо, якому я читаю те, що написав нині».

17 березня — «Погода з незначною мрякою, але гарна і тепла. У Массімо [був] Арідон. У М. [був] Коррадо Фратта. О 16 годині Орландо, якому я читаю чимало Томазі і трохи Вертера. О 19 годині (із запізненням) “the boys”, вона приносить мені трагедії Делла Валле, а він — краватку. У Мірелли лекція з Ренесансу; Джоітто хотів би читати зі мною Ґонґору, а натомість мусить читати Томазі. Обоє надзвичайно приязні».

Наступні нотатки стосуються, натомість, машинописної редакції.

16 червня — «У М. [був] Джо з кепськими новинами про стан здоров’я матері Мірелли. О 15.30 від’їзд Лісі до Рима. В останню хвилину приходить попрощатися Джо. З ним [ми пішли] до Орландо, де передруковується рукопис. О 18.30 Джо приходить додому (“Славні астурійки”[30]). Ввечері читання 1-го розділу “Гепарда” пані Іляшенко, яка нічого не розуміє».

26 липня — «О 15 годині в Орландо переписування “Гепарда”. О 17.30 в клініці Homo задля другої процедури носа. О 21 годині приходять “the boys”, і ми йдемо на обід до Спано, а Лісі йде обідати на “Віллу Іджеа” на запрошення Роторі разом із Соропнімстами. По обіді ми теж ідемо на “Віллу Іджеа” забрати Лісі, а тоді до Ло Монако[31]».

23 серпня — «Об 11.15 йду до Орландо передруковувати останню частину “Гепарда”. О 13.30 сніданок з Орландо в Кастельнуово, опісля знову беремося за роботу і закінчуємо її о 17.50. Приходить Джо, який відвозить мене додому машиною».

У ті місяці машинопис читався в домі Бебуццо Зґадарі і позичався деяким друзям, серед яких були Коррадо Фратта і моя мати[32]. Ніхто не зрозумів, що це великий роман. Радше зі змішаним почуттям веселощів і неприйняття звертали увагу на відповідність реальним подіям у Палермо в ті часи. Враження справили лише уривки, не пов’язані з Палермо: зустріч із Шевальє і смерть князя. З другого боку, Лісі, а почасти і моя мати, яким були чужі місцеві сентименти, з самого початку були вражені літературною вартістю твору.

8 червня 1956 року, в листі до своєї невістки Лолетти Б’янкієрі, дякуючи їй за позичений том Аполінера, Лампедуза згадує події під час написання роману і позірно сприятливий результат першої спроби віддати його до друку.

Переходячи від Аполінера до набагато менш вартісного автора, я радий сповістити тебе, що Лучо Пікколо надіслав мого «Гепарда» (так він називається тепер) у видавництво «Мондадорі». На наше здивування, у відповідь кур'єр приніс надзвичайно теплого листа з подякою самому Лучо за те, що ознайомив видавця з таким цікавим твором, і з обіцянкою (неявною) видання, але із застереженням, що для цього потрібно ще дуже багато часу, оскільки видавництво має багато публікацій у роботі. Мушу зізнатися, що моє осуду гідне марнославство дуже задоволене.

Я написав п’ятий епізод, який буде поміщено між обідом у Доннафуґаті та смертю князя. Там описано дона Фабріціо на полюванні разом з органістом та його міркування про політику і про переміни в поведінці Танкреда. Деякі місця досить непогані, інші гірші.

1 2 3 4 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гепард, Джузеппе Томазі ді Лампедуза», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гепард, Джузеппе Томазі ді Лампедуза"